БОШКО́ Володимир Ілліч (25. 03(06. 04). 1885, с. Ташлик Ак­керман. пов. Бес­сараб. губ., нині с. Іванівка Любашів. р-ну Одес. обл. — 10. 08. 1949, Київ) — право­знавець. Магістр (1920), професор (1925). Державні нагороди СРСР. Закін. Київ. духовну академію (1910) та Університет св. Володимира в Києві (1914) з золотою меда­л­лю за працю, присвяч. питан­ню обмеже­н­ня цивіл. право­здатності в чин­ному рос. праві. Залиш. у ньому професор. стипендіатом (1918). Викладав на юрид. ф-тах Київ. ін­ституту нар. господарства (1920–30) та Київ. ІНО (1930– 37). Від 1937 — проф., від 1940 — завідувач кафедри теорії держави і права, 1944–49 — декан юрид. факультету Київ. університету. Під час 2-ї cвіт. війни працював у навч. та наук. закладах Саратова, Самарканда, Москви. Досліджував про­блеми цивіл. та сімей. права. Брав участь у під­готовці законодав. актів, автор коментаря до Кодексу законів «Про сімʼю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УРСР» (1929), під­ручника із сімей. права (1929). У 20-х рр. працював також над про­блемами держ. права, зокрема над правом на працю та обʼ­єдн. у проф­спілки, пита­н­нями від­окремле­н­ня держави від церкви, держ. суверенітету. В остан­ні роки життя працював над 3-том. курсом історії політ. і правових учень.