Бошко Володимир Ілліч
БОШКО́ Володимир Ілліч (25. 03(06. 04). 1885, с. Ташлик Аккерман. пов. Бессараб. губ., нині с. Іванівка Любашів. р-ну Одес. обл. — 10. 08. 1949, Київ) — правознавець. Магістр (1920), професор (1925). Державні нагороди СРСР. Закін. Київ. духовну академію (1910) та Університет св. Володимира в Києві (1914) з золотою медаллю за працю, присвяч. питанню обмеження цивіл. правоздатності в чинному рос. праві. Залиш. у ньому професор. стипендіатом (1918). Викладав на юрид. ф-тах Київ. інституту нар. господарства (1920–30) та Київ. ІНО (1930– 37). Від 1937 — проф., від 1940 — завідувач кафедри теорії держави і права, 1944–49 — декан юрид. факультету Київ. університету. Під час 2-ї cвіт. війни працював у навч. та наук. закладах Саратова, Самарканда, Москви. Досліджував проблеми цивіл. та сімей. права. Брав участь у підготовці законодав. актів, автор коментаря до Кодексу законів «Про сімʼю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УРСР» (1929), підручника із сімей. права (1929). У 20-х рр. працював також над проблемами держ. права, зокрема над правом на працю та обʼєдн. у профспілки, питаннями відокремлення держави від церкви, держ. суверенітету. В останні роки життя працював над 3-том. курсом історії політ. і правових учень.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Правоспособность и дееспособность. К., 1916; Отделение церкви от государства. К., 1917; Право на существование. К., 1920; Очерки развития правовой мысли (от Хаммурапи до Ленина). Х., 1925; Родинно-подружнє право. Х., 1929; Суверенітет Радянської України: Юрид. зб. К., 1948; Очерки советского семейного права. К., 1952.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
