Корниця - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Корниця

КО́РНИЦЯ – село Білогірського району Хмельницької області. Підпорядк. Залуз. сільс. раді. Знаходиться на р. Горинь, за 130 км від обл. центру та за 12 км від райцентру. Пл. 2,02 км2. Насел. 498 осіб (2001), переважно укра­­їнці. Виявлено поселення черняхів. культури, збереглися залишки давніх валів. Уперше зга­­дується в писем. джерелах 1450. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. У К. тривалий час до 1772 роз­­ташовувалася резиденція князів Санґушків на Волині (перенесено в м. Славута, нині Хме­­льн. обл.). Після 2-го поділу Польщі 1793 – у складі Рос. імперії. У 19 – на поч. 20 ст. – м-ко Ізя­­слав. (Заслав.) пов. Волин. губ. Наприкінці 19 ст. проживало 1124, за переписом 1911 – 2030 осіб. Тут здавна мешкала знач­­на кількість євреїв. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Корнинці потер­­пали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. 1934–54 існувала Корниц. сільс. рада. Від липня 1941 до січня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Ни­­ні у К. функціонують дитсадок і фельд­­шер.-акушер. пункт.

Літ.: Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Вінніпег, 1984. Т. 1.

Н. С. Кравчук

Стаття оновлена: 2014