>
КО́РНИЦЯ – село Білогірського району Хмельницької області. Підпорядк. Залуз. сільс. раді. Знаходиться на р. Горинь, за 130 км від обл. центру та за 12 км від райцентру. Пл. 2,02 км2. Насел. 498 осіб (2001), переважно українці. Виявлено поселення черняхів. культури, збереглися залишки давніх валів. Уперше згадується в писем. джерелах 1450. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. У К. тривалий час до 1772 розташовувалася резиденція князів Санґушків на Волині (перенесено в м. Славута, нині Хмельн. обл.). Після 2-го поділу Польщі 1793 – у складі Рос. імперії. У 19 – на поч. 20 ст. – м-ко Ізяслав. (Заслав.) пов. Волин. губ. Наприкінці 19 ст. проживало 1124, за переписом 1911 – 2030 осіб. Тут здавна мешкала значна кількість євреїв. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Корнинці потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. 1934–54 існувала Корниц. сільс. рада. Від липня 1941 до січня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Нині у К. функціонують дитсадок і фельдшер.-акушер. пункт.
Літ.: Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Вінніпег, 1984. Т. 1.
Н. С. Кравчук
Статтю оновлено: 2014
Цитувати статтю
Н. С. Кравчук
. Корниця // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=3753 (дата звернення: 07.03.2021).