Боярчук Олександр Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Боярчук Олександр  Олексійович

БОЯРЧУ́К Олександр Олексійович (21. 06. 1931, м. Грозний, нині Ічкерія, РФ – 10. 08. 2015, Москва) – астроном. Д-р фіз.-мат. н. (1967). Акад. РАН (1987), іноз. чл. НАНУ (2000). Держ. нагороди СРСР. Закін. Ленінгр. ун-т (1953). У 1953–87 працював у Крим. астрофіз. обсерваторії. 1987– 2003 – дир. , від 2003 – наук. кер. Ін-ту астрономії РАН (Москва). Наук. дослідж. у галузі нестаціонар. зір та зоряних атмосфер. Розвинув методи визначення хім. складу зоряних атмосфер та провів фіз.-хім. аналіз зір різних мас, світності і т-р. Запропонував модель симбіотич. зір як певну фазу розвитку подвій. зоряної системи, компоненти якої через різницю в масах перебувають на різних стадіях розвитку: великого холод. гіганта й гарячого білого карлика. Розвинув концепцію перетікання речовини з одного компонента в ін. на пізніх стадіях еволюції подвій. систем. Керував рад. експедицією в Чилі (поч. 1970-х рр.) та рад. косміч. експериментом «Астрон» (1973–89). У 1991–94 – президент Міжнар. астроном. союзу.

Пр.: Об оболочках Ве-звезд // Вопр. космогонии. 1960. № 7; Химический состав поздних звезд // Астрофизика. 1974. Вып. 33; Symbiotic stars // Вест. АН СССР. 1984. № 8; Ультрафиолетовые наблюдения на станции «Астрон» // Там само; Свидетельства отсутствия ударного взаимодействия струи и диска («горячего пятна») в полуразделенных двойных системах. Сравнение результатов математического моделирования и наблюдательных данных // АЖ. 1998. Т. 75.

Р. Є. Гершберг

Стаття оновлена: 2016