Бразилія, Федеративна Республіка Бразилія (Brasilia, Republica Federativa do Brasil) - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бразилія, Федеративна Республіка Бразилія (Brasilia, Republica Federativa do Brasil)

БРАЗИ́ЛІЯ, Федеративна Республіка Бразилія (Brasilia, Republica Federativa do Brasil) – найбільша за територією та населенням держава Південної Америки. На Пн. межує з Венесуелою, Гайаною, Суринамом, Франц. Ґвіаною; на Пд. – з Уруґваєм, на Зх. – з Арґентиною, Параґваєм, Болівією і Перу, на Пн. Зх. – з Колумбією. На Пн. і Сх. омивається Атлантич. океаном. Пл. 8,5 млн км2 (п’ята за тер. країна в світі після Росії, Китаю, Канади і США). Насел. 174 млн осіб (2002). Столиця – Бразиліа (2,05 млн осіб). Найбільші міста: Сан-Пауло (10 млн осіб), Ріо-де-Жанейро (6,5 млн осіб), Сальвадор (2,2 млн осіб), Бело-Горизонте (2,1 млн осіб), Ресифе, Куритиба, Порто-Алеґре, Белен, Манаус. Європейці (португальці, італійці, німці, іспанці, українці та ін.) становлять 54 %, мулати – 39 %, африканці – 6 %, азіати (японці, індійці, араби) – 1 %, індіанці – 0,2 %. Мови: португал. (держ.), англ., нім., італ. Віросповідання: католики – 89 % (чимало католиків афр. походження дотримують також культ «кандомбле»), протестанти (лютерани, методисти), юдеї. Осн. релігія – католицизм. Грош. одиниця – реал. Б. – федеративна республіка, до складу якої входять 22 штати, 4 території і столич. федерал. округ. Глава держави – президент. Законодав. орган – Нац. конгрес, що складається з Сенату і Палати депутатів. У країні діють 19 політ. партій, основними з яких є: Партія бразил. демократ. руху, Партія ліберал. фронту, Партія трудящих.

До приходу європейців Б. населяли індіан. племена араваків і карибів на Пн., тупі-гуарані – на сх. узбережжі і в долині Амазонки, ге – на Сх. і Пд. країни, пано – на Заході. Першим з європейців Б. відвідав 1500 португал. мореплавець П.-А. Кабрал. У серед. 16 ст. територія була проголошена португал. колонією. 1808 до Б., рятуючись від Наполеона, емігрував король Португалії Дом Жоао II. Б. стала королівством. Після повернення на батьківщину короля його син Педро проголосив незалежність Б. (7 вересня 1822). У 1889 країна стала республікою – Сполученими Штатами Бразилії. 1930 владу в країні захопила військ. хунта, що керувала нею до 1945. Від 1945 до 1964 в країні був демократ. режим, тоді ж столиця з Ріо-де-Жанейро перенесена до м. Бразиліа, яке було збудоване у 1950-х рр. Перенесення столиці, на думку уряду, мало стимулювати розвиток централ. обл. країни. 1964 знову стався військ. переворот, і наступні 5 президентів були військовими. Тільки від 1974 почалися демократ. зміни. 1967 країну перейменовано на Федеративну Респ. Бразилія. Б. є чл. ООН, ОАД.

Домінантними територ. ознаками Б. є Амазон. низовина і Бразил. плоскогір’я. Амазон. низовина займає більш як третину тер. країни. Значна її частина – це болота і заплави, а також густі тропічні ліси. На Пн. від неї – Ґвіанське плоскогір’я з найвищою точкою Б. – горою Піко-да-Небліна (3014 м). Бразил. плоскогір’я охоплює основну частину Пд. Сх. країни. Його вис. від 300 до 900 м, деякі вершини підносяться вище за 2200 м (Піко-да-Бандейра – 2890 м, Педра-Аку – 2232 м). Найбільші ріки: Амазонка (з притоками Ріо-Неґре, Тапажос, Мадейра), Токантінс, Сан-Франциско. Клімат змінюється залежно від регіону – від вологого тропічного до помірного. Середньорічна т-ра в Белені (гирло Амазонки) коливається в межах від +22 °С до +31 °С. В Ріо-де-Жанейро т-ра січня від +23 °С до +29 °С, липня – від +17 °С до +24 °С. В деяких гірських регіонах зим. т-ра знижується до – 6 °С. Рослинність країни дуже різноманітна, особливо в бас. Амазонки. Переважають ліси, зокрема вічнозелені, на Бразил. плоскогір’ї – савана. У тропіч. лісах Б. росте понад 40 тис. видів рослин, живуть тисячі різних комах, екзотичних птахів та звірів. Серед рослин – пальми (зокрема карликові), бегонія, лавр, мирт, мімоза, мангрові дерева, кактуси, ананас, смоковниця звичайна, банан, манґо, гуава, апельсин, анона. Фауна: мавпи, панцерники, папуги ара, риби-піраньї, анаконди, пуми, ягуари, оцелоти, лисиці, пекарі, тапіри, мурахоїди, лінивці, опосуми, алігатори, бушмастери (отруйні змії). Великі нац. парки: Амазонія, Араґуая, Іґуасу, Піко-да-Небліна та ін.

Згідно з класифікацією ООН, Б. входить до «десятки» провід. країн світу. В економіці країни важливу роль відіграє іноз. капітал (США, Німеччина, Японія та ін.). Обсяг ВНП (2000) – 760,35 млрд дол. США, на душу населення – 4420 дол. США. Б. посідає 8-е м. у світі за обсягом свого екон. потенціалу (45 % ВНП усієї Лат. Америки). Власними запасами нафти потреби країни забезпечені більше ніж на 50 %. Значні поклади кам’яного вугілля. За запасами заліз. руди (понад 80 млрд т) Б. посідає 1-е м. у світі. Корисні копалини: марганець, боксити, нікель, уран, олово, вольфрам, хром, тантал, золото, берилій, цирконій та ін. Добувають високоякісний кристаліч. кварц та алмази. Найрозвиненішою галуззю пром-сті є машинобудування (понад 30 % усього пром. вироб-ва). Швидкими темпами розвивається електронна пром-сть. Розвинені чорна металургія, нафтохімія, деревообробна, текстильна, харчова пром-сті. Б. має нац. космічну програму, спрямовану на розроблення косміч. технологій і створення власних штуч. супутників Землі. За обсягами вироб-ва й експорту с.-г. продукції Б. посідає 1-е м. у Лат. Америці й 2-е у світі, поступаючись лише США. На с. госп-во припадає 12 % ВВП країни, в ньому задіяно 20 % економічно активного населення. Б. на 1-му м. у світі за вироб-вом кави (2,7 млн т), 2-му за вироб-вом какао. Країні також належать провідні місця за обсягами вироб-ва сої, бананів, апельсинів, цукр. тростини, кукурудзи, квасолі. Щоріч. збір зерн. культур – від 70 до 75 млн т. На Б. припадає 13 % світ. вироб-ва м’яса (один із провідних виробників яловичини у світі). Експорт с.-г. продукції приносить країні найбільші валютні надходження. Осн. торг. партнери – країни ЄС, США.

Б. – країна активного в’їзного туризму. У Б. діє Музей сучас. мист-ва (колекція експонатів з багатьох країн світу), Нац. музей (понад 4 млн експонатів з геології, ботаніки й антропології), Музей індіанців, Істор. музей, ХМ – у Ріо-де-Жанейро, Музей сучас. мист-ва в Сан-Пауло. В Бразиліа є ботан. сад, зоопарк; в Ріо-де-Жанейро – гора Корковадо зі статуєю Христа Спасителя. Приваблює туристів один із найбільших у світі водоспад Іґуасу в однойменному нац. парку, що знаходиться на кордоні Б. з Арґентиною і Параґваєм.

Б. однією з перших (26 грудня 1991) визнала незалежність України. Дипломат. відносини встановлено 11 лютого 1992. Початок офіц. двосторон. контактам на міжурядовому рівні покладено візитом до Б. у січні 1995 спец. представника Президента України Б. Тарасюка, який взяв участь в інавгурації новообраного Президента цієї держави Ф. Е. Кардозу. У жовтні 1995 відбувся 1-й офіц. візит Президента України Л. Кучми до Б., під час якого було підписано Договір про дружні відносини та співроб-во між 2-ма державами. Це перший документ такого значення, який Україна підписала з країною Лат. Америки. Посольство Федератив. Респ. Б. в Україні офіційно діє від 4 січня 1995. Від липня 1995 в Б. функціонує Посольство України. 24 серпня 1996 було відкрито Ген. консульство України в шт. Парана (м. Куритиба). У червні 1995 в Україні створ. т-во «Україна–Б.». У Б. проживає бл. 500 тис. громадян укр. походження (70 % – у сільс. місцевості; 75 % зосереджено в шт. Парана, 9 % – у шт. Санта-Катарина та ін.). Гол. осередки українців – м. Прудентополіс, Куритиба, Сан-Пауло. Перші укр. емігранти з’явилися там наприкінці 19 ст. Це були селяни з Буковини, що оселилися у пд. частині шт. Парана. 1891 невелика група селян зі Сх. Галичини заснувала колонію Санта-Барбара в повіті Палмейра. Масова ж еміграція українців до Б. тривала 1895–99, коли під час т. зв. «бразилійської гарячки» понад 15 тис. селян переважно з Пн.-Сх. Галичини прибули на сезонні роботи. Умови життя перших укр. поселенців у Б. були надзвичайно важкі. Бразилій. уряд відмовився надавати їм допомогу. 1896 центром поселення укр. іммігрантів стало м. Прудентополіс. Вони також створили свої колонії в Антоніо Олінто, Сантос-Андраде, Ріо-Кларо, Доризон, Ірасеме та ін. місцевостях. Друга хвиля укр. еміграції припадає на 1907–14, коли до Б. переселилися ще 15 тис. українців (переважно вихідці зі Сх. Галичини). Відповідно до урядової програми частина прибулих одержала наділи землі у 25–30 га, інші пішли працювати на буд-во залізниць. У цей період з’явилися нові укр. колонії – Іваї, Іраті, Ітапара, Вера-Гуарані та ін. Незважаючи на важкі умови життя укр. поселенців, їхня кількість в Б. напередодні 1-ї світ. війни становила бл. 45 тис. осіб. На поч. 20-х рр. в околицях м. Прудентополіс діяли 23 укр. школи, 9 церков і каплиць, 10 філій Укр. Союзу. Загалом укр. громада у Б. 1922 мала вже 64 школи. Надзвичайно велику допомогу укр. школі у Б. надав митрополит Андрей Шептицький, який особисто відвідав численні укр. громади в Б., активізував роботу «Шкіл. союзу». Укр. школу в Б. підтримувало т-во «Просвіта» (подекуди зустрічається з назвою «Т-во ім. Т. Шевченка»), яке почало діяти 1902 у Куритибі, а згодом і в ін. місцях поселення українців. Напередодні 1-ї світ. війни у Б. було вже 32 відділення «Просвіти». Значно активізував життя у Б. т. зв. «Доризонський з’їзд» (1922, м. Доризона), проведений за сприяння митрополита Андрея Шептицького і представника уряду ЗУНР П. Карманського. 1931 о. Д. Сідлецький організував молодіжну орг-цію «Молоде козацтво», що пожвавило діяльність укр. православ. громади у Б. Укр. культурне життя було припинене наприкінці 30-х рр., коли бразилій. уряд 1938 заборонив діяльність усіх небразилій. т-в і навчання мовами різних етніч. груп. Третя хвиля укр. еміграції до Б. відбулася між 2-ма світ. війнами, коли до країни прибуло бл. 9 тис. селян не тільки з Галичини, а й Волині та Полісся, менше з Буковини і Закарпаття. Остання, 4-та хвиля еміграції, охоплює 1946–51, коли з таборів для переміщених осіб у Німеччині та Австрії до Б. прибуло майже 7 тис. українців, серед яких був досить високий відсоток інтелігенції. Згодом частина з них емігрувала до США і Канади, однак більшість залишилася у Б. У цей період у Б. було дозволено вивчати інші мови, зокрема й українську, але поза обов’язковою програмою. Нині у Б. не існує шкіл, у яких всі предмети викладалися б укр. мовою. 1991 був переломним в житті укр. шкільництва у Б. Укр. мова була знову запроваджена у 4-х держ. г-зіях (у місцевостях Лінія Есперанса, Тижуко Прито, Маркондес, Лігасон). Крім того, укр. мову продовжують викладати в Малій семінарії св. Йосафата отців Василіян у м. Прудентополіс та Вищій духов. семінарії у м. Куритиба у субот. школах. Найбільше укр. поселень зосереджено в пд.-сх. частині шт. Парана, яку інколи називають Бразилій. Україною. У м. Прудентополіс проживає майже 25 тис. осіб укр. походження (прибл. 3/4 насел. міста). Столиця шт. Парана – м. Куритиба – другий найбільший центр концентрації укр. громади (понад 25 тис. осіб). Одне з передмість Куритиби має назву Нова Галичина. Третім масовим скупченням українців є м. Сан-Пауло, де проживає понад 5 тис. громадян укр. походження.

Майже 80 % бразильців укр. походження зайняті у с. госп-ві. Прибл. 20 % українців працюють на пром. підпр-вах, у торг. установах, муніципал. та держ. органах, дехто є власниками невеликих майстерень, крамниць, меблевих ф-к тощо. Окремі представники укр. громади володіють пром. підпр-вами, як правило, у сфері переробки харч. продукції. У Куритибі їм належать відносно великі пром. підпр-ва: паперова ф-ка «Подолянка», деревообробна майстерня «Одеса» та ін.

Серед українців – мешканців Б. є письменники, поети, перекладачі. Найвідомішим укр. письменником-перекладачем, представником перших хвиль еміграції, був П. Карманський, який на поч. 20-х рр. тривалий час жив і працював у Б. і залишив спогади про цей період свого життя «Між рідними в Південній Америці». Він підготував статути «Укр. союзу в Б.», ставлячи першочерг. завданням орг-цію укр. шкільництва. Відомі також громад. та культурні діячі С. Кобилянський, В. Куц і О. Шпитько, єпископ Й. Мартинець, письменник С. Калинець. Останнім часом у Б. серед читачів здобули визнання такі літератори, як О. Колодій і В. Селянська-Вовк. О. Колодій переклала португал. мовою низку творів Т. Шевченка. В. Селянська-Вовк, крім низки власних творів, видала португал. мовою «Антологію української літератури» і зб. сучас. укр. поезії «Соняшник». Серед бразильців укр. походження є лікарі, фармацевти, інженери, юристи, вчителі. Серед науковців відомі О. Борушенко – фахівець з історії України й істор. демографії, мовознавець Н. Киричук, іхтіолог Ф. Великохатько, археолог І. Хмиз, фахівець з агрономії О. Заболотний, геолог Н. Манушенко, мікробіолог Д. Рибка, нейрохірург А. Антонюк, історики М. Гец, М. Вовк та ін. Відомі також дослідж. історії рідної школи у Б. о. В. Зінька. Досить помітним є вплив укр. громади на сусп.-політ. життя Б. Так, у парламенті шт. Парана депутатом від укр. громади протягом кількох років була В. Вічимишин-Ажіберт. Завдяки їй у новій конституції штату було зафіксовано право вивчення укр. мови в урядових школах, де навчаються діти бразильців укр. походження. 1985 у Паран. ун-ті (м. Куритиба) при Департаменті модер. іноз. мов введено додатк. вечірні лекторати япон., польс., рос., укр. мов. Курс укр. мови розрахов. на 7 семестрів, працює за спец. програмою, розробленою його кер. проф. В. Кульчинським, який також очолює Шкіл. раду при Укр.-Бразилій. центр. репрезентації (УБЦР). Цей курс реалізується також з допомогою і наук. обміном з Канад. ін-том укр. студій і НАНУ. Окрім того, в Ун-ті проводяться щорічні курси підвищення кваліфікації вчителів укр. мови. 1988 відкрито укр. б-ку. У Б. існують різні укр. громад. об’єднання та орг-ції. Нині найбільшим об’єдн. є УБЦР. Її гол. мета і завдання – представляти укр. громаду в урядах штатів, а також встановлювати контакти з українцями за межами Б. До складу УБЦР входять такі орг-ції: Т-во прихильників укр. культури, Хлібороб.-освіт. союз, Укр. католиц. церква, УАПЦ, Укр.-бразилій. клуб, Асоц. укр.-бразилій. молоді, Укр.-бразилій. фундація та ін. Серед них найбільшим громад. осередком є Хлібороб.-освіт. союз. Він має хор, фольклорну групу «Барвінок», щотижневу радіостанцію «Укр. хвиля», при ньому діють Літ.-спорт. клуб молоді та Орг-ція укр. жінок. Широко відомі в Б. укр. ансамблі і фольклорні групи, які діють на її теренах, – «Барвінок» з Куритиби, «Веселка» з Прудентополіса, «Калина» з Юніон-да-Вікторія та ін. Укр. Церква в Б. відігравала і продовжує відігравати значну роль в збереженні нац. самосвідомості бразилій. українців. Перші укр. каплиці були збудовані 1897, 1902 зведено дерев’яну церкву у Серра-до-Тигре, 1903 – церкву св. Духа у колонії Маркосинко, Парана (обидві збереглися донині). Першим укр. часописом у Б. була «Зоря» (1907). Серед ін. друков. видань: «Наша думка», «Наш напрям», «Місіонер у Бразилії», «Україна», «Український місіонер», «Український місіонер у Бразилії», «Праця», «Хлібороб» та ін. 1961 на площі «Україна» у Куритибі встановлено пам’ятник Т. Шевченку, згодом в м. Прудентополіс і Порто-Алеґре. Нині встановлено зв’язки між окремими регіонами Б. та України, зокрема у 2000 підписано меморандум про співроб-во між Києвом та Ріо-де-Жанейро. В економіці обох країн є тенденція до зростання заг. торг. обороту між ними (2000 він становив 140 млн дол. США), збільшення товар. номенклатури двосторон. торгівлі.

Літ.: Гец М. Українська імміграція в Бразилії // Українці у вільному світі. Джерсі-Сіті, 1954; Зінько В. Рідна школа у Бразилії: Історико-правн. нарис. Прудентополіс, 1960; Закревська Я. Бразилійська Україна зблизька // Дзвін. 1993. № 2–3; Стрілко А. Біля джерел української діаспори у Бразилії // Укр. діаспора. Ч. 7. К., 1995; Трощинський В. П., Шевченко А. А. Українці в світі. К., 1999.

О. П. Борушенко, М. Г. Железняк

Стаття оновлена: 2004