Бразов Леонід Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бразов Леонід  Петрович

БРА́ЗОВ Леонід Петрович (справж. – Безобразов; ін. псевд. – Б. Леонідов; 27. 10(09. 11). 1916, с. Велике Ладижине, нині с. Старицьківка Машів. р-ну Полтав. обл. – 06. 04. 1997, Полтава) – прозаїк. Чл. СПУ (1965). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. нагороди. Закін. Полтав. учит. ін-т (1939) і ВПШ (1956). До війни вчителював на Донбасі. Після війни працював у Полтаві в ред. г. «Зоря Полтавщини», «Комсомолець Полтавщини», обл. радіо, книжково-газет. вид-вах. Твори присвяч. переважно фронт. тематиці. Автор статей про низку мовних і етич. питань.

Тв.: Вірне серце. Х., 1961; На початку шляху. Х., 1962; Третя зустріч. Х., 1962; Перший гарт. Х., 1964; Вікна навстіж. Х., 1966; Кара. К., 1970; Недописані сторінки. К., 1972; Коли погасла блискавиця. К., 1976; Живим не байдуже. К., 1978; Так далеко, так близько. К., 1981; Такий довгий шлях. К., 1984; Зостатися самим собою. Х., 1985; Вперше і востаннє. К., 1988.

П. П. Ротач

Стаття оновлена: 2004