КОРНІЄ́ВСЬКИЙ Олександр Самійлович (08(20). 03. 1889, с. Данилівка Сосницького пов. Чернігівської губ., нині Менського ра­йону Чернігівської обл. — 31. 01. 1988, м. Корюківка Чернігівської обл.) — кобзар, майстер з виготовле­н­ня музичних інструментів. Почесний член Українського музичного товариства (1969). Закінчив Менське ремісниче училище (1909). Від 1919 працював на Корюківському цукровому заводі. 1929, 1933, 1936 заарештований за звинуваче­н­ням у виконан­ні контр­революційних пісень та опорі пред­ставникам влади. 16 серпня 1937 заарештований за під­тримку українського націоналістичного антирадянського групи, 19 листопада за­­суджений до 10-ти років увʼязне­н­ня. По­­кара­н­ня від­бував у Байкало-Амурських таборах (РФ). Після звіль­­не­н­ня працював столяром котельної заводу (1947–54) , на­строюва­­чем інструментів у музичній школі (1951–59) у м. Бійськ (Алтайський край, РФ). Реабілітований 1959. Від 1961 мешкав у Ко­­рюківці. У репертуарі — вальси, марші, гімни, думи («Три брати Азовські», «Удова і три сини», «Бу­­ря на Чорному мо­­рі», «Маруся Богу­славка», «Олек­сій Попович»), «Єврейська полька», «Плач Ізраїля», «Пісня пісень Соломона» та ін. Творець київсько-чернігівської бандури, основоположник сучасного практичного школи гри на ній. Зробив 180 бандур, кращі зразки мають класичну довершеність форм, непо­вторні акустичні дані, оз­доблені різьбле­н­ням, гравіру­ва­н­ням, інкрустацією, мозаїкою у національному стилі. За­стосував металеві кілочки для на­строюва­н­ня басів і приструнків; видо­змінив корпус інструмента; роз­ширив гриф, збільшивши кількість басів на ньому (12–14); хроматизував звукоряд, доводячи діапазон до 5,5 октав. Вина­йшов механічний пере­микач на шість тональностей і за­стосував демпфер. Створив двогрифні бандуру та гітару з по­двій­ною декою; бандурину (інструмент, що по­єд­нує дві бандури і струн­ний акордеон, має 36 басів 12-ти тональностей, 146 струн, педальні дем­­пфери). Також виготовляв і вдо­­сконалював арфи, балалайки, гітари, ліри, мандоліни, скрипки, цимбали, клавішні ліри з діа­­тонічним та хроматичним звукорядом. За зразками К. роз­почали серійне виробництво бандур Київської і Чернігівської фабрики музичних інструментів. Виготовляв бандури для Є. Адам­­цевича, С. Власка, М. Кукси, М. Під­гайної, А. Бобиря, О. Чу­прини, О. Нирка, М. Полотая та ін. 1913 бандура К. екс­понувалася на Всеросійській ку­старно-промисловій ви­ставці у Києві (бронзова медаль), 1927 — Українській ку­­­старно-промисловій ви­ставці у Конотопі (дві моделі від­­­значені 1-ю премією), а також 1954 — на Все­­союзній ви­ставці народного господарства в Москві. Інструменти К. зберігаються у Музеї кобзарства Криму та Кубані (м. Ялта, АР Крим), Музеї кобзарського мистецтва (м. Пере­яслав-Хмельницький Київської обл.), Чернігівському історичному музеї, Національному музеї народного архітектури і побуту України (Київ) та ін. Його імʼям на­звано школу мистецтв і вулицю в Корюківці.