БРАЇЛО́ВСЬКИЙ Олександр Петрович (04. 11. 1896, Київ — 25. 04. 1975, Нью-Йорк) — піаніст. Навч. у Київ. консерваторії (кл. В. Пухальського). Від 1911 навч. у Відні у Т. Лешетицького; від 1914 — у Ф. Бузоні в Швейцарії. Дебютував 1919 у Парижі, а 1924 — у Нью-Йорку. Гастролював у Європі, Пд. та Пн. Америці, був чл. журі одного з най­пре­стижніших між­нар. конкурсів піаністів у Брюс­селі. 1936 у Бельгії засн. спец. премію Б. для молодих піаністів. 1923 Б. майже рік прожив у невеликому франц. селі Ан­несі, де готував цикл із шести про­грам, присвяч. творам Ф. Шопена. 1924 цей цикл, що складався зі 169 творів, зу­стріли з захватом у Парижі, Лондоні, Нью-Йорку та ін. містах; згодом він був записаний на платівки. Значну частину про­грам складали твори Ф. Ліста, а самого Б. лондон. преса називала «Лістом нашого часу». Б. був над­звичайним віртуозом, продовжував піаністичну традицію Й. Гоф­фман­на. Для нього були характерні ім­провізаційність, висока техніка, великі октави, жвавий, захопливий темперамент, невимушеність і енергія викона­н­ня, елегантна від­точеність фразува­н­ня. 1961 Б. концертував у Москві та Ленін­граді (нині С.-Петербург).