Братерський Микола Феліксович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Братерський Микола  Феліксович

БРАТЕ́РСЬКИЙ Микола Феліксович (справж. – Станкевич; 12(24). 12. 1898, Київ – 07. 07. 1956, там само) – актор. Батько Т. Братерського. Засл. арт. УРСР (1949). Закін. театр. режисер.-інструктор. курси у Києві (1922; викл. В. Сладкопєвцев). Працював у Київ. театрі залізнич. вузла під кер-вом П. Саксаганського (1922–24), Укр. драм. театрі ім. І. Франка (1926–28, 1937– 40, 1943–56), 1-му Київ. робітн. театрі (1928–30), Одес. укр. драм. театрі ім. Жовтн. революції (1930–32), Театрі Червоної армії (1932– 35) та Держ. польс. театрі в Києві (1935–37); худож. кер. Дрогоб. обл. театру (1940–41), актор Київ. кіностудії худож. фільмів в Ашґабаті (1941–43). Мист-во Б. поєднувало психол. переконливість і яскраву сцен. форму образу, органіку й умовність. Йому властивий бурхл. темперамент, гротескність.

Ролі: Карл Моор («Розбійники» Ф. Шіллера), Михайло Гурман («Украдене щастя» І. Франка), Подкольосін («Одруження» М. Гоголя), Єпіходов («Вишневий сад» А. Чехова), Іван («Суєта» І. Карпенка-Карого), Гриць («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького), Микита («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького), Карпо Вітровий («Калиновий Гай» О. Корнійчука), Сахаров («Порт-Артур» О. Степанова, О. Попова); в кіно – Петро Козолуп («Джальма», 1929, реж. А. Кордюм), Оверко Половець («Вершники», 1939, реж. І. Савченко), Гаплик («Райдуга», 1943, реж. М. Донськой).

В. М. Гайдабура

Стаття оновлена: 2004