Братислава (Bratislava) - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Братислава (Bratislava)

БРАТИСЛА́ВА (Bratislava) – столиця Словаччини. Знаходиться в пд.-зх. частині країни, на лівому березі Дунаю. Насел. 446 600 осіб (2002), з яких бл. 1000 українців. Міжнар. аеропорт, центр хім. і нафтохім. пром-стей, розвинуті також маш.-буд., харч., текстил., швейна і поліграфічна. Один із найбільших портів Дунаю. Діють Ун-т ім. Я. Коменського (1919), Словац. АН (1953), нац. галерея та музей. У 1 ст. Б. була важливим стратег. пунктом пн. кордону Рим. імперії. У 8 ст. заселена слов’янами, після 10 ст. – у складі Угор. королівства, його столиця 1526–1784. У складі Чехословаччини 1918–92. Від 1993 – столиця Словаччини. Пам’ятки арх-ри: замок Град (9–18 ст.), Готич. кафедрал. собор св. Мартіна (13–19 ст.), барокові та класицист. палаци. Зв’язки словаків з Україною сягають давніх часів. Із давньорус. літописів відомо про династ. й торг. зв’язки між Київ. Руссю та Великоморав. державою. Досить жваві зв’язки були в добу просвітництва й слов’ян. Відродження. Першим визнач. діячем укр. культури, який відвідав Б., був Г. Сковорода. На поч. 60-х рр. 19 ст., повертаючись зі своєю військ. частиною з Італії, зупинявся на короткий час у Б. буковин. поет Ю. Федькович, у т. зв. Водяних казармах (нині Словац. нац. галерея), де написав слов’янофільську оду «У Пресбурку славнім жовнір на варті стояв». У Б. побував також відомий закарп. політик і громад. діяч А. Добрянський, який був послом угор. сейму, співзасн. Матиці Словацької, приятелем багатьох словац. діячів. Приплив українців до Б. відбувався 2-ма етапами – після 1-ї світ. війни й поразки УНР. Одним із перших укр. учених, які оселилися у Б., був Є. Перфецький – викл. історії Сх. Європи в щойно засн. Братислав. ун-ті. Після закінчення Укр. госп. академії в Подєбрадах переїхав сюди поет Л. Мосендз, який працював інж. на винороб. підпр-ві. 1932 виходив у словац. столиці «Братиславський вістник». У міжвоєн. період укр. громаду в Б. складали не тільки емігранти зі Сх. України й Галичини (лікар і журналіст В. Піснячевський, інж.-економіст М. Бучинський, лікар М. Мандзюк, інж. Є. Науменко, А. Гладій, залізничник К. Неврлі та ін.), а й студенти із Закарпаття (В. Шандор, М. Шандор з Данилова), а також М. Штефуца, І. Ройко, П. Нірода, І. Попович та ін. 1932 у Б. засн. 9-й курінь старших пластунів ім. П. Дорошенка, що співпрацював із «Просвітою» та укр. хором. 1933 створ. пластовий гурток «Котеня», що видавав дит. ж. «Мяв» (1933–34, 5 номерів), від 1934 діяла укр. школа. Після 2-ї світ. війни значно розширилися дослідж. словац.-укр. культур. зв’язків, їхньою наук. базою став Літературознав. ін-т Словац. АН у Братиславі, де працювали М. Мольнар і М. Неврлий, які також робили переклади з укр. літ-ри.

В цей час у Б. працювали історики О. Ставровський і П. Гапак, літературознавці В. Хома й І. Сердула, графік О. Дубай – ілюстратор чехо-словац. видань Б.-І. Антонича, Г. Хоткевича, «Вінків сонетів» І. Мацинського та ін. Деякий час жив і працював у Б. діалектолог В. Латта. З Б. пов’язаний цілий період літ. діяльності поета В. Ґренджі-Донського, зх.-укр. громад. і театр. діяча Ю. Шерегія, який 1970 заснував тут Муз.-драм. ансамбль ім. Т. Шевченка (до його складу, окрім українців, входили словаки й угорці). З-поміж учасників цього колективу особливо вирізнялися диригенти С. Ладижинський та Д. Медвецова, реж. М. Лопата, солісти М. Штиліхова, З. Сабова, хорист Нац. театру В. Грицак, З. Якубекова, балетмейстер Ю. Плавник та ін. Після смерті Ю. Шерегія успішно керували ансамблем М. Калиняк, М. Ройкова, О. Грицак та ін. Пропагуючи укр. театр. класику між словаками, ансамбль їздив із виставами на період. фестивалі до Свидника, запрошували його також до Праги, Відня та Мюнхена. Після повалення тоталітар. режиму в Чехословаччині у Б., біля школи ім. Т. Шевченка, було відкрито пам’ятник Кобзареві. До укр. громади в сучас. Б. належать також кілька лікарів (доц. М. Штеньо, В. Чорняк і В. Грицак – усі з Пряшівщини) і письменник В. Дацей, який очолює Спілку укр. письменників Словаччини. Справами укр. меншини в Словаччині опікується О. Яцошова, дочка письменника М. Шмайди, яка є секр. Ради уряду Словац. Респ. з питань нац. меншин. 2001 з ініціативи М. Чорного та А. Новака засн. Словац.-укр. т-во (голова М. Чорний), метою якого є розвиток і поглиблення словац.-укр. взаємин; видає «Інформативний бюлетень» (словац. мовою).

М. Я. Неврлий

Стаття оновлена: 2004