Братства

Визначення і загальна характеристика

БРА́ТСТВА — релігійно-громадські організації при православних (згодом і при греко-католицьких) церквах України та Білорусі у 16–18 ст. Назву «Б.» при­ймали від кін. 19 ст. й непарафіяльні асоц. різних типів, деякі з них вважали себе спадкоємцями давніх Б. Ґрунт для перших Б. під­готували структури опікунів (ктиторів) храмів. Від серед. 16 ст. ві­домі легально оформлені православні Б., які керувалися статутами, подібними до статутів зх.-європ. реліг. обʼ­єд­нань світських людей: дбали про красу храмів і богослужі­н­ня, влаштовували заупокійні від­прави, налагоджували взаємодопомогу парафіян тощо. Бл. 1585 православні міщани центр. частини Львова створили Успенське Б., (незабаром Ставропігійське на знак непідпорядкува­н­ня місц. єпис­копам), що ви­ступило за рівноправність укр. насел., роз­горнуло діяльність на захист віри та обряду, плека­н­ня християн. морал. засад, роз­виток освіти. Школа й друкарня Львів. Б. стали провід­ними в Україні. Після проголоше­н­ня Берестей. унії 1596 Львів. Б. очолило рух за збереже­н­ня православʼя і лише 1708 прийняло унію. До реформува­н­ня реліг. життя й культури долучилися також Б. в Рогатині, Пере­мишлі, Бересті, Більську, Києві (засн. 1615), Луцьку (засн. 1617), Кременці та ін. містах. Б. обʼ­єд­нували, як правило, тільки світських людей і прагнули забезпечити провід­ну роль мирян у церк. справах. У 17–18 ст. Б. виникали у селах і містечках, деякі з них виділяли частину коштів на школи й шпиталі, притулки для непраце­здатних. Більшість же мали вужче поле діяльності: будівництво й ремонт церков, оздобле­н­ня їх іконами, обрядово-побутові справи (похорон­ні процесії й поминал. богослужі­н­ня, бенкети в дні храмових свят, виготовле­н­ня свічок). Б. такого типу діяли подекуди до 20-х рр. 20 ст., а в Галичині — до 1939. До поч. 20 ст. зберігалися й окремі Б. для нео­дружених (молодші, молодечі, парубоцькі). Подібні обрядові функції виконували також цехові Б. у Сх. Україні. Б. довго залишалися формою активізації участі мирян у житті парафії. 1864 рос. імператором затверджено правила, згідно з якими тодішня світська і церк. влада ініціювала створе­н­ня під на­звою «церковних братств» політ.-реліг. організацій, які, проголошуючи себе на­ступниками давніх укр. і білорус. Б., роз­горнули на Прав­обереж. Україні й у Білорусі місіонер.-русифікац. діяльність на зміцне­н­ня офіц. РПЦ. Так, за доруче­н­ням Олександра ІІ, покровителем Кирило-Мефодіїв. Острозького Б. стала графиня А. Блудова. Почес. чл. і покровителем Луцького Хрестовоздвиженського Б. вважався обер-прокурор Синоду РПЦ В. Саблер. Почаєво-Богородичним єпархіал. Б. керували волин. архі­єпис­коп та його вікарій. Однак не­зважаючи на протекцію впливових осіб, офіц. Б. роз­вивалися повільно: 1880 їх було 63 в усій імперії. На Волині 1901 налічувалося 29 Б., а 1913 — 44. У містах окремі Б., засн. з участю поміщиків, чиновників та інтелігенції, дбали про впорядкува­н­ня музеїв, збирали предмети церк. старовини, брали участь у ре­ставрації храмів. На цьому ґрунті з ними спів­працювали укр. науковці та освітні діячі. На­ступником Успенського Б. вважається Ставропіг. ін­ститут у Львові (1790–1939), який успадкував братську друкарню, однак структура та коло його діяльності були іншими. За зразком православних виникло кілька греко-катол. церк. Б., зокрема св. архістратига Михаїла в Коломиї (1866), при церкві св. Варвари у Відні (1870-і рр.). 1917 православне Б. Воскресі­н­ня у Києві, яке очолив В. Липківський, стало ініціатором від­родже­н­ня УАПЦ. Від 1921 діяло Б. св. Покрови в таборах інтернов. вояків Армії УНР у Польщі. У 30-х рр. 20 ст. Луцьке Чесно-Хресне (Хрестовоздвиженське) Б. діяльно працювало для оновле­н­ня укр. православʼя на Волині. У середовищі укр. еміграції в США Б. називали допомогово-страховими товариствами, найпершим серед яких було Б. св. Миколая, засн. 1885 у м. Шенандоа (шт. Пенсильванія). 1897 у Джерсі-Сіті виникла перша укр. жін. організація в США — сестрицтво св. Ольги. Донині діють церковні Б. і сестрицтва при низці православ. і греко-катол. парафій у США, Канаді, Австралії. До най­активніших належить Б. при православ. соборі в Торонто. 1932 засн. Б. українців-католиків Канади, від 1946 діє Б. св. Покрови при УАПЦ в Арґентині. Діяльність православ. парафіял. сестрицтв у США координує Обʼ­єд­на­н­ня сестрицтв св. княгині Ольги. Реліг.-виховну й видавн. діяльність організовує засн. 1982 Б. православ. молоді в Польщі. Всеукр. Б. св. апостола Андрія Перво­зван­ного ві­діграло важливу роль у від­новлен­ні УАПЦ і УПЦ КП в Україні. В умовах незалежності православні Б. засн. в низці регіонів і міст України. Натомість при УПЦ МП діє Союз православ. церк. братств, який є організатором антиукр. акцій. У 20 ст. в Україні не вдалося від­родити мас. братського руху, проте памʼять про діяльність Б. на­прикінці 16–17 ст. стала істот. елементом укр. нац.-культур. традиції.

Літ.: Сребницкий Н. Следы церковных братств в Восточной Малорос­сии // Тр. 4-го археол. съезда в Казани. Т. 2. Казань, 1891; Грушевський М. С. Культурно-національний рух на Україні в 16–17 в. К., 1912; Клименко П. Цехи на Україні. К., 1929; Ісаєвич Я. Братства та їх роль в роз­витку української культури ХVI–XVIII ст. К., 1966; Аркас М. Товариство «Братство св. архістратига Михаїла при греко-католицькій церкві парохіяльній в Коломиї». Коломия, 1993; Совʼяк П. Лішнянське церковне братство // Галиц. зоря. 1993, 18 берез.; Жилюк С. І. Діяльність церковних братств на Волині: Друга половина ХІХ — початок ХХ ст. // Велика Волинь. Т. 15. Ж., 1994; J. Charkiewicz. Bractwo mіodzieży prawosławnej w Polsce. Białystok, 1995; J. Isajewicz. Bractwa cerkiewne w diecezjach przemyskich obrządku wschodniego w XVI–XVIII wieku // Polska–Ukraina. 1000 lat sąsiedstwa. T. 3: Studia z dziejów greckokatolickiej diecezji przemyskiej. Przemyśl, 1996; Жилюк С. Російська церква на Волині. Ж., 1996; Савчук Б. За українську церкву: Нац.-церк. рух на Волині у 20–30-ті роки ХХ ст. Ів.-Ф., 1997; Ґудзяк Б. Криза і реформа: Київська митрополія, Царгородський патріархат і генеза Берестейської унії. Л., 2000.

Я. Д. Ісаєвич

Завантажити статтю