Братунь Андрій Лукич — Енциклопедія Сучасної України

Братунь Андрій Лукич

БРАТУ́НЬ Андрій Лукич (01. 09. 1891, с. Стрільче, нині Горохів. р-ну Волин. обл. – липень 1979, Львів) – громадський діяч, педагог. Батько Р. Братуня. Один із провідних діячів укр. освіти в Зх. Україні. Закін. Вінн. дух. семінарію (1912). Працював викл. г-зії. Був старшиною військ УНР (1917–18). У 20-х рр. поєднував пед. діяльність з актив. участю у політ. житті Волині. Від 1924 – один з лідерів волин. партії «Селян. союз», посол від неї до польс. сейму. Після об’єдн. з Партією Волі Народу (1926) – лідер «Сель-Робу», а пізніше «Сель-Робу-Правиці». У рад. час – дир. львів. школи, викл. укр. мови та літ-ри.

Н. М. Романок

Статтю оновлено: 2004

Покликання на статтю
Н. М. Романок . Братунь Андрій Лукич // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=37637 (дата звернення: 22.04.2021)