Брауде Семен Якович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Брауде Семен  Якович

БРА́УДЕ Семен Якович (28. 01. 1911, Полтава – 29. 06. 2003, Харків) – радіофізик, радіоастроном. Д-р тех. н. (1943), проф. (1944). Акад. НАНУ (1969). Засл. діяч н. і т. України (1993). Сталін. премія (1952). Держ. премії СРСР (1977) та України (1997) у галузі н. і т., Золота медаль ім. О. Попова АН СРСР (1983), медаль Астрон. т-ва (1997). Держ. нагороди СРСР. Повний кавалер ордена «За заслуги» (1995, 1998, 2001). Закін. Харків. фіз.-хім.-матем. ін-т (1932). Працював 1930–33 асист. Харків. маш.-буд. ін-ту; від 1933 – у Фіз.-тех. ін-ті АН УРСР: м. н. с., ст. н. с. (1935–43), зав. лаб. (1943–49), зав. відділу (1949–55); в Ін-ті радіофізики та електроніки АН УРСР: 1955–80 – заст. дир. з наук. роботи, 1980–86 – зав. відділу; 1986–87 – зав. відділу, від 1987 – радник при дирекції Радіоастрон. ін-ту НАНУ (Харків). Водночас працював доц. Харків. ун-ту (1932–41), проф. Ленінгр. ін-ту інж. зв’язку залізнич. транспорту (Алма-Ата, 1943–44), зав. каф. фізики Харків. буд. ін-ту (1944–47), зав. каф. приймал.-передавал. пристроїв Харків. електротех. ін-ту (1945–50), зав. каф. теор. основ радіотехніки Харків. політех. ін-ту (1950–56). Від 1933 наук. дослідж. присвяч. теорії й техніці генерування коливань надвисоких частот і поширення коротких хвиль. Розробив теорію об’єм. заряду в магнетронах і за допомогою нового оригінал. методу розв’язав нелінійні диференц. рівняння для т. зв. двопотокової моделі. 1947 організував відділ з розвитку теор. та експерим. вивчення поширення електромагніт. хвиль над поверхнею Землі. Заснував у Чугуїв. р-ні Харків. обл. радіоастрон. обсерваторію, де очолюв. ним колектив створив низку високоефектив. широкосмугових декаметрових телескопів, найбільший з яких УТР-2 донині є найефективнішим у світі. Створені радіоапаратура та спец. методики спостережень дозволяють одержати унік. відомості про космічні процеси. З ініціативи й під кер-вом Б. започатковано програму «Уран» – створення системи декаметрових радіоінтерферометрів із наддовгими базами, що дає змогу спостерігати космічні джерела з найвищою для цього діапазону розділ. здатністю в одну секунду. Уперше для окремих ділянок зоряного неба складено детал. каталоги косміч. джерел декаметрового випромінювання. Б. зробив вагомий внесок у розвиток вітчизн. електроніки і є фундатором двох нових напрямів науки – радіоокеанографії та декаметр. радіоастрономії. Запропонована Б. нова наук. концепція декаметр. радіоастрономії понад 40 р. забезпечує отримання наук. результатів світ. рівня.

Пр.: Радіоастрономія. К., 1965; Радиотелескоп декаметрового диапазона УТР-2 и задачи декаметровой радиоастрономии // УФН. 1973. Т. 109, вып. 4 (співавт.); Методы радиолокационных исследований морского волнения (радиоокеанография) // Там само. 1975. Т. 116, № 4 (співавт.); Радиоволны рассказывают о вселенной. К., 1981 (співавт.); Decametric Survey of Discrete Sources in the Northern Sky. IX. Sources Catalogue in the Declination Range 52° to 60° // Astrophys. Space Science. 1985. Vol. 111 (співавт.); Декаметровая радиоастрономия. Х., 1990.

Літ.: Семен Яковлевич Брауде // Биобиблиография ученых УССР. К., 1981.

А. Ю. Титаренко

Стаття оновлена: 2004