Браун Михайло Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Браун Михайло  Петрович

БРА́УН Михайло Петрович (13(26). 02. 1903, м. Ставрополь, Росія – 27. 08. 1977, Київ) – фахівець у галузі металознавства. Батько О. Брауна. Д-р тех. н. (1953), проф. (1954). Засл. діяч н. і т. УРСР (1973). Премія ім. Є. Патона АН УРСР (1974). Закін. Донський політех. ін-т (Новочеркаськ, 1929). Працював інж. Новочеркас. маш.-буд. з-ду (1929– 31), інж.-дослідником з-ду «Червоний Жовтень» (Сталінград, нині Волгоград; 1931–35), зав. лаб. металознавства Сталінгр. трактор. з-ду (1935–42), нач. центр. заводської лаб. з-ду «Уралмаш» (Свердловськ, нині Єкатеринбург; 1942–51). Водночас 1930–31 – викл. Пн.-Кавказ. металург. та хім.-технол. ін-тів; 1934–40 – у Сталінгр. ін-ті підвищення кваліфікації інж.-тех. працівників. Від 1951 – у Києві: 1951–55 – заст. дир. Ін-ту чорної металургії АН УРСР; 1955–71 – заст. дир., 1971–77 – зав. відділу легування і структур. перетворень сплавів Ін-ту проблем лиття АН УРСР; водночас зав. каф. технології металів Укр. с.-г. академії (1955–71). Розробляв теор. основи легування і фрактографії металів і сплавів. Створив низку сплавів, які широко застосовуються в пром-сті. Б. – засн. київ. наук. школи металознавства і терміч. обробки металів. Був кер. Київ. відділ. Наук.-тех. т-ва маш.-буд. пром-сті «Машпром».

Пр.: Природа перегретой стали. К., 1954; Свойства конструкционных сталей в крупных сечениях. К., 1954; Высоколегированные ферритные и аустенитные стали. К., 1954; Излом и хрупкость конструкционной легированной стали. К., 1960; Влияние легирующих элементов на свойства стали. Москва, 1962; Комплексно-легированные конструкционные стали. К., 1965; Фрактография, прокаливаемость и свойства сплавов. К., 1966; Микролегирование литых жаропрочных сталей. К., 1974 (співавт.).

Літ.: Кондратюк С. Є. Михайло Петрович Браун // МОМ. 1998. № 1–2; Гаврилюк В. П. та ін. Матеріалознавчі дослідження ФТІМС НАНУ. Підсумки і перспективи // Там само. 1998. № 3; Опальчук А. С. Браун Михайло Петрович // Вчені у галузях механізації, електрифікації та меліорації. К., 2000.

В. П. Гаврилюк, С. Є. Кондратюк

Стаття оновлена: 2004