Брацило Марина Анатоліївна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Брацило Марина  Анатоліївна

БРАЦИ́ЛО Марина Анатоліївна (02. 12. 1976, Запоріжжя – 17. 06. 2013, Київ) – поетеса. Дружина Ю. Ноги. Чл. НСПУ (1997). Закін. Запоріз. ун-т (1999). Дипломантка міжнар. конкурсу «Гранослов» (1994–95). Лауреатка 5-го Всеукр. фестивалю «ЛІР» (1997). Авторка зб. віршів «Хортицькі дзвони» (1995), «Благовіст» (1996), «Мелодія вічних прощань» (1997), «Сонцетяжіння» (2001; усі – Запоріжжя). Працювала також у жанрі автор. пісні. Лауреатка фестивалю молодих виконавців «Зорепад–94», дипломантка міжнар. пісен. фестивалю «Доля» (Чернівці, 1994), призер фестивалю автор. пісні та акустич. музики «Срібна підкова» (Львів, 1996). Героїня лірич. творів Б. – українка-степовичка, закохана у рідний край. Вона, шукаючи своєї правди, то по-дитячому наївна, то по-дорослому мудра, то ніжна, то гордо-незалежна. Трагічно загинула.

Літ.: Кудлик Р. «Скелі оживають на Дніпрі» // Дзвін. 1994. № 9; Стешенкова Т. Молодь, література, доба // ЛУ. 1996, 28 берез.; Кухарук Р. Запоріжжя тішить талантами // Там само. 1998, 18 черв.; Ребро П. Гірке тепло полину // Хортиця. 1998. № 6; Ульяненко О. Сонячні письмена Марини Брацило // Березіль. 2003. № 7–8.

А. З. Рекубратський

Стаття оновлена: 2017