Бредов Микола Емілійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бредов Микола  Емілійович

БРЕ́ДОВ Микола Емілійович (30. 10. 1873, Росія – 1945, Мордовія, РФ) – військовий діяч, генерал-поручник армії Української Держави. Закін. Моск. кадет. корпус, Костянтинів. військ. уч-ще (Київ, 1891), Микол. академію Генштабу в С.-Петербурзі (1901). Служив у Київ. військ. окрузі. Під час 1-ї світ. війни – ком-р 21-го армій. корпусу, генерал-лейтенант. Від квітня 1918 – в укр. армії, за Гетьманату – чл. ком-ту Генштабу з формування військ. шкіл. Не визнавши влади Директорії, перейшов до армії ген. А. Денікіна. Від 1919 – ком-р групи військ Добровол. армії. У січні 1920 на чолі 6-тис. загону намагався перейти з Одеси до Румунії. Але через відмову останньої прийняти білогвардійців, здійснив похід до Польщі, загін було інтерновано. 1921 за наказом П. Врангеля встановлена відзнака для всіх учасників походу – «Хрест походу генерала Бредова». Від кін. 1920 – на еміграції в Болгарії, очолював Рос. інвалід. дім на Шипці. 1944 заарешт. органами СМЕРШу й вивезений до СРСР. Загинув у концтаборі.

Літ.: Махров П. С. В Белой армии генерала Деникина. С.-Петербург, 1994; Генералітет укр. визв. змагань.

К. Є. Науменко

Стаття оновлена: 2004