Брежньов Геннадій Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Брежньов Геннадій  Іванович

БРЕЖНЬО́В Геннадій Іванович (28. 10(10. 11). 1913, Харків – 07. 10. 1953, там само) – поет. Чл. СПУ (1940). У 1932–35 навч. у Харків. пед. ін-ті. Працював у ред. газет, зокрема у Чернівцях (1940), під час 2-ї світ. війни – в г. Закавказ. фронту «Боец РККА». Після війни працював журналістом у харків. газетах. Автор зб. «Слон і його друзі на стадіоні» (Чц., 1941); «Чолом тобі, земле!» (Х., 1948); «На рідних берегах» (Х., 1951); «Байки» (Х., 1951; 1952; 1954); «Поезії» (К., 1954); «Гумор і сатира» (Х., 1959); «Весняний заспів» (К., 1959). У твор. доробку – вірші для дітей, лір. поезії, сатир. і гуморист. твори, помітне місце посідають байки. Переклав укр. мовою вірші М. Лермонтова, п’єсу Я. Райніса «Вій, вітерець».

Тв.: Вибране. К., 1963.

Літ.: Первомайський Л. Вірші Геннадія Брежньова // Літ. критика. 1938. № 2; Шутов І. Слово про поета і людину // Прапор. 1963. № 11.

М. Ф. Гетьманець

Стаття оновлена: 2004