Брешко-Брешковський Микола Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Брешко-Брешковський Микола  Миколайович

БРЕ́ШКО-БРЕШКО́ВСЬКИЙ Микола Миколайович (псевд. і крипт.: Вериго, Брешковский, Бр.-Бр.; 08(20). 02. 1874, С.-Петербург – 23. 08. 1943, Берлін) – письменник, журналіст. Син К. Брешко-Брешковської. Дитинство провів в Ізяславі (нині Хмельн. обл.), в родині К. Вериги, материного брата. Закін. Рівнен. реал. уч-ще (1893). Того ж року переїхав у С.-Петербург, працював контролером тютюн. ф-ки. Друкувався від 1896. У ранніх творах описував життя запороз. козацтва: «Счастливая пора» («Наблюдатель»,1898, № 1, 2), «В забытой стороне» (Там само, № 11, 12), «“По течению” и другие рассказы» (С.-Петербург, 1900), «Запорожец Подкова» (додаток до ж. «Живописное обозрение», 1897, № 12; також – під назвою «Запорожский казак Игнат Пидкова», С.-Петербург, 1899), «Неудачный набег» («Воскресенье», 1901, № 1–4), «Гайдамаки» (Там само, № 11–23), «Мазепа и запорожцы» («Звезда», 1901, № 35–52); «Петрусь Мартынюк» (Москва; С.-Петербург, 1904). Від 1900-х рр. виступав із числен. публікаціями про художнє мист-во (крит. статті про В. Маковського, В. Верещагіна), спорт, моду тощо в періодиці. 1906 – видавець і ред. ілюстров. ж. «Огни» (вийшло 4 номери). Автор романів про людей мист-ва («Записки проходимца», 1901), спортсменів («Чемпион мира», 1908), зворотній бік світського життя («Записки натурщицы», 1909), які вирізняються худож. невибагливістю та безідейністю. Від 1911 працював у кінематографії. Був автором сценаріїв і знявся у фільмах: «Гнат Підкова» (1911), «Петля смерті» (1913), «Графиня-шпигунка, або Австрійська авантюра», «В тенетах німецького шпигунства» (обидва – 1914). Поставив за влас. сценарієм на київ. кіностудії «Світлотінь» кримін. драму «Віра Чибіряк» (1917). Автор нарису «По Десне», де описав наддеснян. місцевість та її архіт. пам’ятки, серед яких помітне місце належить зібранню магната Й. Судієнка в с. Очкине побл. Новгорода-Сіверського, пограбованому і знищеному більшовиками 1918. Наприкінці 1918 Б.-Б. заарешт. за звинуваченням в антибільшов. діяльності, ув’язн. у Кронштад. казематі. 1920 виїхав за кордон. Жив у Німеччині, де видав понад 30 романів, у яких засуджував рад. тоталітаризм. Остан. роман «Дом Ротшильдов» написав незадовго до смерті. Мав наміри переїхати до Одеси й працювати в г. «Молва», в якій 1943 вперше в Україні за період еміграції письменника надруков. його нарис «Письма издалека» (22–25 серпня). Загинув під час бомбардування Берліна.

Тв.: Белые и красные: Роман в 2-х т. Т. 1. Дочь великого князя. Франция, [б. р.]; Дикая дивизия: Роман в 2 ч. Рига, [б. р.]; Роман «Манекена». Рига, [б. р.]; Сбежавший каторожник: Роман: Продолжение романа «Демон пустыни». Рига, [б. р.]; На белом коне: Роман в 3 ч.: Из жизни Добровол. армии. Берлин, 1922; Ночи Варшавы: Роман. Рига, 1927; Принц и танцовщица: Роман. Рига, 1927; В огне страстей: Роман в 3 ч. Т. 2. Рига, 1928; Голубой мундир: Роман в 2 ч. Рига, 1930; Стависский: Король чеков: Роман. Париж, 1934; Кровавые паяцы. Шанхай, 1939.

Літ.: Дудко Ф. Запізне прозріння // Краків. вісті. 1945, 11 лют.; Лепехин М. П., Рейтблат А. И. Брешко-Брешковский Николай Николаевич // Русские писатели 1800–1917: Биогр. слов. Москва, 1989. Т. 1.

Р. І. Доценко

Стаття оновлена: 2004