Бринський Богдан Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бринський Богдан  Михайлович

БРИ́НСЬКИЙ Богдан Михайлович (16. 10. 1960, с. Долина Тлумац. р-ну, нині Івано-Фр. обл.) – живописець. Чл. НСХУ (1995). Закін. худож.-граф. ф-т Івано-Фр. пед. ін-ту (1988; викл. М. Фіголь). Відтоді – художник-реставратор Івано-Фр. обл. ХМ. 1994 стажувався у Європ. центрі реставрації (Венеція). Від 2001 – викл. каф. образотвор. мист-ва Ін-ту культури та мист-в Прикарп. ун-ту (Івано-Франківськ). Від 1989 – учасник міжнар. виставок. Персон. – Івано-Франківськ (1990), Київ (1998, 2000). Драматизм колориту творів Б., що межує з катарсисом трагічності, поєднується зі стриманими і пристрасними відтінками та емоц. акордами. Особливо гострі – чуття сум’яття, короткочасності буття і сакральності душев. поривів. Б. не пропонує глядачеві викінч. образу, натомість запрошує до асоціат. співтворення, обмежуючись іноді лише напрямом, темою запропонов. образу, покладаючись на перше враження. Інтерпретована асоціативність, колорист. декоративність, емоц. манера виконання, що породжує пластичні ефекти різноманіт. фактур, – усе підпорядк. творенню абстрагов., стиліз. форм і їх символіко-алегор. тлумаченню.

Тв.: «Дем’янів лаз» (1989), «Коли відкриється брама» (1995), «Суд Ікара», «Молитви та екстази» (обидва – 1997), «Тисячоліття» (1998), «За Дунаєм – світ» (1999), «Вічні воїни» (2001), «Прометей», «Зелені молитви» (обидва – 2002).

Літ.: Мельник В. Мотиви та екстази Богдана Бринського // ОМ. 2001. № 2.

В. І. Мельник, В. Г. Лукань

Стаття оновлена: 2004