БРИ́НСЬКИЙ Михайло Федорович (11. 10. 1883, с. Долина, нині Тлумац. р-ну Івано-Фр. обл. — 10. 01. 1957, Прага) — скульптор. Навч. у худож.-пром. школах у м. Закопане (нині Польща; від 1901) та Відні (1909–13). Деякий час працював у Станіславі (нині Івано-Франківськ) в скульптур. майстерні. 1906 кілька місяців був декоратором і артистом у театрі М. Садовського, який тоді гастролював у Станіславі. Під час 1-ї світової війни служив в УСС у штабі Д. Вітовського (виконав 1918 його погру­д­дя). Зу­стрічався з В. Леніним (згодом написав спогади, створив скульптури «Ленін-учитель», 1924, «Ленін-оратор», 1949 і «Ленін-мислитель», 1950). Після війни залишився у Празі, де закін. Академію образотвор. мистецтв (1926, зва­н­ня академ. скульптора). Під час 2-ї світової війни пере­бував у концтаборі. Працював у галузі монум., станкової скульптури та скульптури малих форм. Твори 1910–20-х рр. по­знач. впливом віден. сецесіону й зумовленого ним формал. декоративізму скульптур. поверх­ні: серія «Химери» (1909) для держ. гімназії у Станіславі; памʼятник роз­стріляним робітникам (От­такрінґське кладовище у Відні), «Хлопчик з гускою» (обидва — 1912). Пізніше звернувся до монум. основ академ. трактува­н­ня оголеної натури (цикл жін. по­статей 1930-х рр.). У порт­ретах і деяких сюжетно-темат. композиціях за­стосовував ім­пресіоніст. методи пласт. модуляції. Брав участь у між­нар. конкурсі на проект памʼятника Т. Шевченкові для Харкова (1931, 2-а премія; реалізов. 1935 М. Манізером); тоді ж виконав проект памʼятника І. Франку. Усі особисті речі та скульптури заповів рідній Долині, де від­крито Музей Б. Твори також зберігаються у НМЛ, Івано-Фр. ХМ і крає­знав. музеї.