Бринюк Іван Семенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бринюк Іван  Семенович

БРИНЮ́К Іван Семенович (06. 09. 1952, с. Панівці Кам’янець-Поділ. р-ну, нині Хмельн. обл.) – графік. Чл. НСХУ (1990). Закін. Укр. полігр. ін-т у Львові (1986; викл. О. Мікловда, Б. Валуєнко, Ф. Глущук). Працював оформлювачем на Київ. вироб.-реклам. комбінаті (1976–77); худож. ред. ж. «Барвінок» (1988–89); художником Київ. комбінату монум.-декор. мист-ва (1989–90). Від 1990 працює над циклом робіт «Архетипи». Персон. виставки у 1980-х – поч. 1990-х рр. у СПУ, СКУ, Будинку актора. У творчому доробку Б. – вітражі, мозаїчні панно. Продовжує традиції укр. нар. іконопису на склі, образи космології прадав. українців поєднує із символами християн. міфології, укр. фольклору та на тлі істор. постатей, застосовуючи принципи нар. мист-ва, іконографії, прийоми монументальності, великих площин і форм. Твори зберігаються в музеях в Україні.

Тв.: «Українські народні думи», «В сім’ї вольній, новій» (обидва – 1986), триптих «Чорнобильська мадонна»; серії – «Герої України в піснях та легендах» (1989), «Народні свята», «Очищення» (обидва – 1990); диптих «Золотий плуг», «Мелодія весни», «Переправа» (усі – 1990); «Біля криниці» (1993), «Надвечір’я», «Старий пастух», «Ярило», «Сон», «Бог війни» (усі – 1995); фрески «Благовіщення» у Михайлівському Золотоверхому соборі (2000).

Літ.: Підгора В. Стилізації Івана Бринюка // ОМ. 1994. № 1.

В. М. Прядко

Стаття оновлена: 2004