Буланий Андрій Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Буланий Андрій  Володимирович

БУЛА́НИЙ Андрій Володимирович (05. 06. 1965, Чернігів – 13. 11. 2002, Одеса) – живописець. Син В. Буланого, брат І. Закамуліної. Чл. НСХУ (1993). Закін. Одес. художнє уч-ще (1985; викл. Н. Мартинюк, Т. Єгорова). Працював художником цеху монум.-декор. мист-ва Одес. худож.-вироб. комбінату (1985–93). Захоплювався станк. і монум. живописом, графікою. Від 1987 брав участь в обл., респ. та міжнар. виставках. Персон. – 1995 в Одесі. Б. – представник сучас. неоавангарду. Віддавав перевагу жанрові пейзажу. Твори мають символіч., метафорич., умовний, асоціатив. характер. Осн. працею його життя став унікал. іконостас із 45-ти ікон, виконаний (спільно з І. Закамуліною) для церкви Покрови Богородиці в м-ку Колобжеґ Кошалин. воєводства (Польща, 1994–95). Твори зберігаються в Івано-Фр. музеї сучас. мист-ва, Одес. муніципал. музеї особистих колекцій, Львів. ХМ.

Тв.: «На Чернігівщині», «Запорожці», «Весілля» (усі – 1989), «Повітряна куля», «Парашутисти» (обидва – 1990), «Соняшники» (1991), «Триптих» (1993), «Прогулянка» (1994), «Композиція» (1999), «Червоний місяць» (2001).

Літ.: Разинкина О. Творческие ориентиры молодого мастера // Юг. 1997, 4 июня; Її ж. Андрій Буланий з Одеси // ОМ. 1997. № 3–4.

Т. Б. Токарева

Стаття оновлена: 2004