Булах Михайло Прокопович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Булах Михайло  Прокопович

БУ́ЛАХ Михайло Прокопович (28. 10. 1938, с. Сакалівка Миргород. р-ну Полтав. обл. – 13. 10. 1979, Полтава, похов. у с. Сакалівка) – поет і журналіст. Батьків розстріляли нім. окупанти, виховувався в Сакалів. дитбудинку. Деякий час навч. у Полтав. кооп. школі, Полтав. пед. ін-ті (1963–65). Працював у рай. газетах Семенівки, Нових Санжар, від 1967 – в обл. г. «Комсомолець Полтавщини». Друкуватися почав 1964 у г. «Ленінська зміна» (Харків), пізніше – в журналах «Прапор», «Зміна», «Дніпро», зб. «Голоси молодих» (Х., 1969) та ін. Виявивши себе в творчості як національно свідому особистість, потрапив під нагляд і морал. терор КДБ, втратив журналіст. роботу. Від 1972 працював в обл. Будинку нар. творчості, захопився літ.-краєзнав. роботою. 1970 у Києві вийшла єдина зб. віршів «Голубінь», за зміст якої Г. Клочек відніс Б. до «припізнілих шістдесятників». Пізніше опублікував нариси «Обеліск солдатської слави в Полтаві» (Х., 1972) та «Диканька. Пам’ятник гвардійській “Катюші”» (Х., 1977). Посмертно опубл. листи Б. до письменника Ф. Рогового (ж. «Кур’єр Кривбасу», 1998, № 93/94).

Літ.: Горлач Л. Десять ескізів спільного портрета: Критичні замітки (рец. на зб. «Голубінь») // ЛУ. 1970, 11 серп.; Пам’яті товариша // Комсомолець Полтавщини. 1979, 16 жовт.; Клочек Г. Опановуючи час // Кур’єр Кривбасу. 1998. № 93/94.

П. П. Ротач

Стаття оновлена: 2004