Булашев Георгій Онисимович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Булашев Георгій  Онисимович

БУ́ЛАШЕВ Георгій Онисимович (1860, с. Мала Токмачка Бердян. пов. Таврій. губ., нині Оріхів. р-ну Запоріз. обл. – ?) – етнограф, літературознавець. Закін. Таврій. духовну семінарію у Сімферополі та Київ. духовну академію (1883). У г. «Крымский вестник» видрукував статтю «Месяцесловы святых при рукописных богослужебных книгах церковно-археологического музея». Викладав у Києво-Поділ. духов. уч-щі, 1-му жін. уч-щі духов. відомства та ін. 1883–88 вмістив у журналах низку статей з питань етнографії, огляди, рецензії. 1884–92 – ред. «Воскресного чтения» (Київ); до 1905 – пом. ред. ж. «Руководство для сельских пастырей», 1905–06 – його ред. Б. працював на засадах міфол. школи. Найвагоміша його праця – «Украинский народ в своих легендах, религиозных воззрениях и верованиях. Космогонические украинские народные воззрения и верования» (К., 1909; перевидана укр. мовою 1992 у Києві), в якій опрацював переважно прозові фольклорні оповідання, однак неповністю, бо користувався лише етногр. матеріалами, зібраними П. Кулішем, М. Драгомановим, П. Чубинським, П. Івановим, В. Івановим та Б. Грінченком і надрукованими в «Киевской старине» та «Этнографическом обозрении», не використавши галиц.-руських етногр. матеріалів, які видавало НТШ. Б. написав книгу не стільки про укр. міфологію, скільки про бачення укр. народом світу, відтворив його уявлення про походження людини і народів, початки світу, довколишнє середовище, власне ту частину укр. міфології, яка базувалася не так на поганському, як на християн. світобаченні або на їх поєднанні, тобто не шукав істор. свідчень, а вивчав комплекс уявлень, який був іще реальністю його часу. З глибокою пошаною ставився до укр. народу, однак через клерик. виховання і роботу в виданнях рос. церкви часто стояв на імпер.-рос. позиціях. Свідомо вживав терміни «український» і «Україна». Осуджував цензур. пригнічення укр. літ-ри й те, що в ун-тах не вживається укр. мова; проте у своїх історіософ. поглядах дотримувався суто імпер. позиції: заперечував, що українці є нащадками пд.-руських племен, вважав, що Київ. Русь була одним адм. цілим, а генезу укр. народу відносив на 14 ст. Праця не втратила свого значення і нині, оскільки ідеал. суб’єктивності в ній небагато.

Пр.: Преосвященный Ириней Фальковский, епископ Чигиринский // Тр. Киев. духов. академии. 1883. № 6–8, 10; Ириней Фальковский, коадъютор киевский // КС. 1883. № 1, 5, 8; Несколько слов о так называемых двоеверных песнях русского народа // Черниг. епархиал. ведомости. 1883. № 14; Десятилетие учено-литературной деятельности редактора журнала «Руководство для сельских пастырей» ректора Киевской духовной академии Бориса Плотницкого. К., 1889; Краткая историческая записка по поводу 30-летия издания журнала «Руководство для сельских пастырей». К., 1890; Пушкин на Юге России. К., 1899.

В. О. Шевчук

Стаття оновлена: 2004