Булгаков Михайло Опанасович

БУЛГА́КОВ Михайло Опанасович (03(15). 05. 1891, Київ — 10. 03. 1940, Москва) — письмен­ник, лікар. Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира у Києві (1916). У 1916–19 працював хірургом у шпиталях Червоного Хреста в Камʼянці-Подільському та Чернівцях, земським лікарем у Смоленській губ., венерологом у Києві. 1919 мобілізований військовим лікарем в армію Директорії УНР, того ж року — у Добровольчу армію. 1921–40 мешкав у Москві, працював як літератор.

Писав російською мовою. Більшість його творів радянська влада забороняла, їх було опубліковано посмертно: «Записки юного врача» (Москва, 1963), «Морфий» (Москва, 1991), «Звездная сыпь» («Медицинский работник», 1926, № 29, 30), «Собачье сердце» (Paris, 1969; за радянських часів повість вважали найбільш не­прийнятною, і в Росії була опублікована лише 1987 у журналі «Знамя», № 6). Перший друкований твір — фейлетон «Грядущие пер­спективы» (Грозный, 1919) — містив перед­баче­н­ня ходу російської історії й негативну оцінку наслідків більшовицького пере­вороту. Вважав себе сатириком, «містичним письмен­ником», продовжувачем традицій класичної літератури, насамперед М. Салтикова-Щедріна та М. Гоголя, хоча був також і філософом, і ліриком. Свідок драматичних подій у Києві під час більшовицького пере­вороту.

Не­прихильно ставився до українського національного руху, проте теплом до Києва пере­йняті сторінки багатьох його творів: романи «Мастер и Маргарита» (Frankfurt am Main, 1969, інсценізовано 1987 у Київському академічному драматичному театрі ім. І. Франка, режисер І. Молостова), «Белая гвардия» (Letchworth, 1969), «Театральный роман» (Ставрополь, 1989; К., 1993), пʼєси «Дни Турбиных» (Paris, 1927–29; 1936 і 1939 пʼєсу до Києва привозив МХАТ; 1956 режисер Л. Варпаховський під­готував її по­становку в Київському академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки, однак ви­ставу було заборонено), «Бег» (Letchworth, 1970), нарис «Киев-город» («Накануне», Берлин, 1923, июль). 1934 написав сценарій до екранізації комедії М. Гоголя «Ревізор». Публікація у 80-і рр. раніше заборонених творів Булгакова стала подією в духовному житті колишнього СРСР і від­чутно вплинула на на­строї інтелігенції, для якої Булгаков став «культовим» письмен­ником. У Києві, в будинку на Андріївському узвозі, № 13, де письмен­ник мешкав 1906–19, діє від 1991 Літературно-меморіальний музей Михайла Булгакова.

Тв.: Записки на манжетах // Накануне. Берлин, 1922. Лит. приложение № 8; Дьяволиада. Москва, 1925; Роковые яйца // Красная панорама. 1925. № 4–5; Трактат о жилище. Москва; Ленин­град, 1926; Сборник рас­сказов. Нью-Йорк, 1952; Адам и Ева. Багровый остров. Зойкина квартира: Пьесы. Paris, 1971; Ра­н­няя неиз­дан­ная проза. München, 1976; Ра­н­няя несо­бран­ная проза. München, 1978; Ра­н­няя неи­звестная проза. München, 1981; Со­брание сочинений: В 10 т. Анн-Арбор, 1982–83; Забытое: Ра­н­няя проза. München, 1983.

Літ.: Виленский Ю., Навроцкий В., Шалюгин Г. Михаил Булгаков и Крым. Сф., 1955; Белозерская-Булгакова Л. О, мед воспоминаний. Анн-Арбор, 1979; Яновская Л. М. Творческий путь Михаила Булгакова. Москва, 1983; N. Natov. Mikhail Bulgakov. Boston, 1985; Смелянский А. М. Булгаков в Художествен­ном театре. Москва, 1986; M. Jovanovic. Utopiya Mihaila Bulgakova. Beograd, 1989; A. Drawicz. Mistrz i diabel. Kraków, 1990; L. Milne. Mikhail Bulgakov: a critical biography. Cambridge, 1990; Кончаковский А. П., Малаков Д. В. Киев Михаила Булгакова. К., 1990; Виленский Ю. Доктор Булгаков. К., 1991; Лакмин В. Булгакиана. К., 1991; M. Gourg. Mikhail Bulgakov. Un maitre et son destin. Paris, 1992; Петровский М. С. Мастер и город. К., 2001.

А. П. Кончаковський

Завантажити статтю