Булгаков Михайло Опанасович
БУЛГА́КОВ Михайло Опанасович (03(15). 05. 1891, Київ — 10. 03. 1940, Москва) — письменник, лікар. Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира у Києві (1916). У 1916–19 працював хірургом у шпиталях Червоного Хреста в Кам’янці-Подільському та Чернівцях, земським лікарем у Смоленській губ., венерологом у Києві. 1919 мобілізований військовим лікарем в армію Директорії УНР, того ж року — у Добровольчу армію. 1921–40 мешкав у Москві, працював як літератор.
Писав російською мовою. Більшість його творів радянська влада забороняла, їх було опубліковано посмертно: «Записки юного врача» (Москва, 1963), «Морфий» (Москва, 1991), «Звездная сыпь» («Медицинский работник», 1926, № 29, 30), «Собачье сердце» (Paris, 1969; за радянських часів повість вважали найбільш неприйнятною, і в Росії була опублікована лише 1987 у журналі «Знамя», № 6). Перший друкований твір — фейлетон «Грядущие перспективы» (Грозный, 1919) — містив передбачення ходу російської історії й негативну оцінку наслідків більшовицького перевороту. Вважав себе сатириком, «містичним письменником», продовжувачем традицій класичної літератури, насамперед М. Салтикова-Щедріна та М. Гоголя, хоча був також і філософом, і ліриком. Свідок драматичних подій у Києві під час більшовицького перевороту.
Неприхильно ставився до українського національного руху, проте теплом до Києва перейняті сторінки багатьох його творів: романи «Мастер и Маргарита» (Frankfurt am Main, 1969, інсценізовано 1987 у Київському академічному драматичному театрі ім. І. Франка, режисер І. Молостова), «Белая гвардия» (Letchworth, 1969), «Театральный роман» (Ставрополь, 1989; К., 1993), п’єси «Дни Турбиных» (Paris, 1927–29; 1936 і 1939 п’єсу до Києва привозив МХАТ; 1956 режисер Л. Варпаховський підготував її постановку в Київському академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки, однак виставу було заборонено), «Бег» (Letchworth, 1970), нарис «Киев-город» («Накануне», Берлин, 1923, июль). 1934 написав сценарій до екранізації комедії М. Гоголя «Ревізор». Публікація у 80-і рр. раніше заборонених творів Булгакова стала подією в духовному житті колишнього СРСР і відчутно вплинула на настрої інтелігенції, для якої Булгаков став «культовим» письменником. У Києві, в будинку на Андріївському узвозі, № 13, де письменник мешкав 1906–19, діє від 1991 Літературно-меморіальний музей Михайла Булгакова.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Записки на манжетах // Накануне. Берлин, 1922. Лит. приложение № 8; Дьяволиада. Москва, 1925; Роковые яйца // Красная панорама. 1925. № 4–5; Трактат о жилище. Москва; Ленинград, 1926; Сборник рассказов. Нью-Йорк, 1952; Адам и Ева. Багровый остров. Зойкина квартира: Пьесы. Paris, 1971; Ранняя неизданная проза. München, 1976; Ранняя несобранная проза. München, 1978; Ранняя неизвестная проза. München, 1981; Собрание сочинений: В 10 т. Анн-Арбор, 1982–83; Забытое: Ранняя проза. München, 1983.
Рекомендована література
- Виленский Ю., Навроцкий В., Шалюгин Г. Михаил Булгаков и Крым. Сф., 1955
- Белозерская-Булгакова Л. О, мед воспоминаний. Анн-Арбор, 1979
- Яновская Л. М. Творческий путь Михаила Булгакова. Москва, 1983
- N. Natov. Mikhail Bulgakov. Boston, 1985
- Смелянский А. М. Булгаков в Художественном театре. Москва, 1986
- M. Jovanovic. Utopiya Mihaila Bulgakova. Beograd, 1989
- A. Drawicz. Mistrz i diabel. Kraków, 1990
- L. Milne. Mikhail Bulgakov: a critical biography. Cambridge, 1990
- Кончаковский А. П., Малаков Д. В. Киев Михаила Булгакова. К., 1990
- Виленский Ю. Доктор Булгаков. К., 1991
- Лакмин В. Булгакиана. К., 1991
- M. Gourg. Mikhail Bulgakov. Un maitre et son destin. Paris, 1992
- Петровский М. С. Мастер и город. К., 2001.
Завантажити статтю
Людина 
