Бульба Тарас

БУ́ЛЬБА Тарас (справж. — Боровець Тарас Дмитрович; ін. псевд. — Байда; 09. 03. 1908, с. Бистричі Костопіл., нині Березнів. р-ну Рівнен. обл. — 15. 05. 1981, Нью-Йорк) — громадсько-політичний і військовий діяч. Генерал-хорунжий УПА. 1934 за звинуваче­н­ням у звʼязках з ОУН та за написа­н­ня книги антипольс. спрямува­н­ня «Пан депутат у сеймі» заарешт. польс. урядом і засудж. до 3-х р. покара­н­ня. Пере­бував у концтаборі Береза Картузька, 1935 до­строково звільнений. З окупацією Польщі верма­хтом 1939 деякий час працював секр. в Укр. допомоговому комітеті у Варшаві. Пізніше за наказом А. Лівицького повернувся в Україну, сформував на Поліс­сі укр. під­пі­л­ля антирадян. спрямува­н­ня, яке з поч. рад.-нім. війни стало основою військ. обʼ­єд­на­н­ня «Поліська Січ» («ПС»; пізніше УПА «ПС», або УПА Бульби-Боровця). До вступу нім. військ в Україну Б. з однодумцями утримував владу в м. Сарни. Впродовж 1941 очолювана Б. «ПС» фактично контролювала значну тер. на від­тинку Слуцьк–Гомель–Житомир, ведучи боротьбу з рад. частинами, що від­ступали, та партизанами. Формально військ. і політ. діяльність Б. узгоджувалася з директивами Гол. штабу УНР в екзилі. Під впливом діячів УНР Б. роз­робив демократ. концепцію зав­дань і цілей укр. визв. руху «За що бореться УПА». 15 листопада 1941 під тиском нім. окупац. влади Б. видав наказ про демобілізацію «ПС», а після посиле­н­ня гітлерівцями ре­пресій проти пред­ставників укр. визв. руху пере­йшов на нелегал. становище й роз­почав антинім. діяльність. Його штаб пере­несено з м. Олевськ у район між Костополем і Людвиполем. Навесні 1943 УПА «ПС» стала однією з найпотужніших військ. сил на Волині та Поділ­лі. Її чисельність коливалася від 10-ти до 20-ти тис. осіб. Вплив УПА «ПС» було пі­дірвано конфронтацією Б. з керівництвом ОУН(б), яке намагалося під­порядкувати його формува­н­ня собі. Не бажаючи ви­знати зверх­ність УПА Бандери, Б. у липні 1943 пере­йменував УПА «ПС» в Укр. нар.-рев. армію (УНРА). З метою пошуку можл. союзників Б. роз­почав з німцями пере­говори, які виявилися без­результатними. На­прикінці 1943 під час пере­бува­н­ня в Берліні заарешт. і від­правл. до концтабору Заксенгаузен, де його утримували до серпня 1944. Деякий час спів­працював із генералом П. Шан­друком щодо утворе­н­ня Укр. нац. комітету та Укр. визв. армії у складі вермахту. Після 2-ї світової війни пере­бував на еміграції в Зх. Німеч­чині. Організатор Укр. нац. гвардії та її друков. органу «Меч і воля» (1951–53). Емігрував до США, де ві­ді­йшов від актив. політ. діяльності.

Завантажити статтю