Косигін Олексій Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Косигін Олексій Миколайович

КОСИ́ГІН Олексій Миколайович (08(21). 02. 1904, С.-Пе­тербург – 18. 12. 1980, Москва) – радянський і партійний діяч. Двічі Герой Соц. Праці (1964, 1974). Держ. нагороди СРСР. Закін. Ле­­нінгр. текстил. ін-т (нині С.-Пе­тербург, 1935). Служив у Черво­­ній армії (1919–21); працював у системі спожив. кооперації (1924–30); від 1930 – на вироб-ві у Ленінграді, зокрема 1937–38 – дир. ф-ки «Жовтнева»; 1938–39 – зав. пром.-транспорт. відділу Ленінгр. обкому ВКП(б) і голова Ленінгр. міськвиконкому; 1939–40 – нарком текстил. пром-сті СРСР; 1940–46 – заст. голови РНК СРСР.

Водночас у липні 1941 очолив спец. групу інспекторів при Раді з евакуації, під контролем якої з прифронт. зон повністю або частково вивезено понад 1,5 тис. підпр-в; у січні–липні 1942 – уповноважений Держ. ком-ту оборони в Ле­­нінграді (опікувався забезпеченням міста продовольством й евакуацією мирного насел.); 1943–46 – голова РНК РРФСР; 1946–53 – заст. голови РМ СРСР; за сумісн. у лютому–грудні 1948 – міністр фінансів СРСР; 1948–53 – міністр легкої пром-сті СРСР; у березні–серпні 1953 – міністр легкої та харч. пром-сті СРСР; 1953–54 – міністр пром. товарів широкого вжитку; 1953–56 і 1957–60 – заст., 1960–64 – 1-й заст. голови, 1964–80 – голова РМ СРСР. Чл. політбюро ЦК КПРС (1948–52, 1960–80). Де­­путат ВР СРСР 2–10 скликань. Намагався реформувати економіку СРСР: децентралізувати нар.-госп. планування, підвищи­­ти роль інтеграл. показників екон. ефективності (прибуток, рентабельність), збільшити самостій­­ність підпр-в. Через провал реформ декілька разів подавав у відставку, що не була прийнята. Прах К. розміщений у Кремлів. стіні на Красній площі.

Літ.: Підлуцький О. Олексій Косигін: нереалізована альтернатива застою // 25 портретів на тлі епохи. Х., 2012.

Р. В. Пилипчук

Стаття оновлена: 2014