Косий капонір

КОСИ́Й КАПОНІ́Р – одна з оборонних споруд Госпітального укріплення Київської фортеці, яку деякий час викори­­стовували як військово-політичну в’язницю. Зведений 1844–46, у 1863 перебуд. під в’язни­­цю: замість 11-ти казематів вла­­што­вано 4 одиночні й 2 заг. камери, 2 карцери та караул. при­­мі­щення. В’язницю за її суворий режим і неприступність (1863–1918 не зафіксовано жодної вте­­чі) неофіційно називали «Київським Шліссельбургом». Першими її в’язнями стали учасники польс. повстання 1863–64, зго­­дом тут утримували учасників повстання саперів 1905, вбивцю П. Столипіна Д. Богрова, революціонерів-більшовиків О. Шліхтера (1908–09) і Г. Чудновського (1917). На тер. в’яз­­ниці відбувалися й страти: 1863 тут розстріляли ком-рів польс. повстан. загонів, 1907 – учасників солдат. повстання в Сирец. таборах (за рад. влади на їхню честь встановлено мемор. знаки). 1930 у К. к. відкрито іс­­тор.-рев. музей «В’язниця. Каторга. Заслання» (філія Київ. музею революції, від 1940 – Держ. істор. музею УРСР). Під час оку­­пації Києва в роки 2-ї світ. війни експозицію знищено. Після ре­­ставрац. робіт 1971 у спорудах К. к. відкрито Держ. істор.-рев. пам’ятку-музей «Косий капонір», 1991 її реорганізовано в Іс­­тор.-архіт. пам’ятку-музей «Київська фортеця». На відміну від рад. часу, в експозиції широко представлено військ.-істор. тематику. 1995–2002 реставровано прилеглі до К. к. фортифікац. споруди, зокрема капонір 2-го полігона, який перетворено на виставк. залу.

Літ.: Гриценко А. та ін. Косий капонір // Звід пам’яток історії та культури України. Київ. Кн. 1, ч. 1. К., 1999.

Д. Я. Вортман