КОСИ́Й КАПОНІ́Р – одна з оборонних споруд Госпітального укріплення Київської фортеці, яку деякий час використовували як військово-політичну в’язницю. Зведений 1844–46, у 1863 перебуд. під в’язницю: замість 11-ти казематів влаштовано 4 одиночні й 2 заг. камери, 2 карцери та караул. приміщення. В’язницю за її суворий режим і неприступність (1863–1918 не зафіксовано жодної втечі) неофіційно називали «Київським Шліссельбургом». Першими її в’язнями стали учасники польс. повстання 1863–64, згодом тут утримували учасників повстання саперів 1905, вбивцю П. Столипіна Д. Богрова, революціонерів-більшовиків О. Шліхтера (1908–09) і Г. Чудновського (1917). На тер. в’язниці відбувалися й страти: 1863 тут розстріляли ком-рів польс. повстан. загонів, 1907 – учасників солдат. повстання в Сирец. таборах (за рад. влади на їхню честь встановлено мемор. знаки). 1930 у К. к. відкрито істор.-рев. музей «В’язниця. Каторга. Заслання» (філія Київ. музею революції, від 1940 – Держ. істор. музею УРСР). Під час окупації Києва в роки 2-ї світ. війни експозицію знищено. Після реставрац. робіт 1971 у спорудах К. к. відкрито Держ. істор.-рев. пам’ятку-музей «Косий капонір», 1991 її реорганізовано в Істор.-архіт. пам’ятку-музей «Київська фортеця». На відміну від рад. часу, в експозиції широко представлено військ.-істор. тематику. 1995–2002 реставровано прилеглі до К. к. фортифікац. споруди, зокрема капонір 2-го полігона, який перетворено на виставк. залу.
Літ.: Гриценко А. та ін. Косий капонір // Звід пам’яток історії та культури України. Київ. Кн. 1, ч. 1. К., 1999.
Д. Я. Вортман
Статтю оновлено: 2014