БУ́НГЕ Микола Андрі­йович (03(15). 12. 1842, Варшава — 31. 12. 1914(13. 01. 1915), Київ) — хімік. Закінчив Університет св. Володимира у Києві (1865), де від­тоді й працював: від 1870 — доцент, від 1871 — екс­траординарний професор, від 1874 — ординарний професор, від 1881 — декан фізико-математичного факультету, одночасно 1871–1908 — завідувач, 1908–14 — професор кафедри технічної хімії. Основні праці в галузі електрохімії та хімічної технології. Встановив будову нітрозосполук, за­пропонував реакцію нітрува­н­ня ароматичних сполук за допомогою оксидів азоту. Б. показав, що існує аналогія між електролізом водних роз­чинів солей тіокислот та тіоспиртів: на катоді виділяється водень (метал), а на аноді — від­повід­ний дисульфід. Досліджував вплив низки факторів (сила і щільність струму, поверх­ня електрода, концентрація та температура електроліту) на будову речовин, які виділяються на аноді при електролізі водних роз­чинів органічних кислот. Роботи Б. з технічної хімії стосувалися нагальних потреб промисловості України й були спрямовані на вдосконале­н­ня виробництва цукру з буряків, виноробства, очище­н­ня дні­провської води. За його редакцією укладено «Указатель рус­ской литературы по математике, чистым и прикладным естествен­ным наукам» за 1872–90 (у 18-и т., К., 1873–91). Один із засновників Імператорського російського фізико-хімічного товариства, голова Київського від­діле­н­ня Імператорського російського технічного товариства (1873–1905) та Київського товариства дослідників природи, один з ініціаторів створе­н­ня Київського політехнічного ін­ституту (1898). Об­стоював необхідність технічного та економічного про­гресу Російської імперії, зокрема й України. Організував ви­да­н­ня «Записок по свеклосахарной промышлен­ности и тепловой технике», випустив 33 томи «Ежегодников по свеклосахарной промышлен­ности». З ініціативи Б. в Україні були організовані технічні школи з цукроварі­н­ня, зі шляхової та будівельної справи, з на­гляду за паровими котлами, хімічна лабораторія.