БУНД, Загальний єврейський робітничий союз у Литві, Польщі, Росії  — політична організація, одна з най­старіших партій у Росії. Створ. у вересні 1897 на установчому зʼ­їзді євр. с.-д. груп у Вільно (нині Вільнюс). 1898–1903 та 1906–12 входив до РСДРП на правах автоном. організації, само­стійної з усіх питань, що стосувалися євр. пролетаріату. Про­грамні вимоги Б. збігалися з про­грамою РСДРП (меншовиків). В Рос. імперії діяли 32 організації Б. заг. чисельністю 32 тис. осіб. Б. вів політ. роботу пере­важно в Україні (най­активніше — у Київ., Поділ. та Волин. губ.), Білорусі та зх. губерніях Росії. Лідери в Україні: О. Золотарьов, М. Лібер (Гольдман), А. Тьомкін. Після лютого 1917 Б. став частиною партії меншовиків, його лідери уві­йшли до її кер-ва. Не під­тримавши рад. владу, на 8-му зʼ­їзді (грудень 1917) партія виробила тактику боротьби проти неї шляхом усуне­н­ня від влади на Установчих зборах. Член Б. входили до Білорус. Ради, Укр. ЦР, до Малої Ради та Ген. Секретаріату (М. Рафес, О. Золотарьов). Б. ви­ступав противником створе­н­ня незалежної укр. держави. Його пред­ставники в ЦР та Малій Раді засуджували під­готовку законів, спрямованих на встановле­н­ня держ. само­стійності України, голосували проти 3-го та 4-го Універсалів. 1918 у Б. виникли ліві групи, що ви­ступили проти боротьби з рад. владою, а на поч. 1919 оформилися в окрему партію, т. зв. комуністичний Б. У травні 1919 разом з Обʼ­єд­наною євр. КП він утворив Євр. комуніст. спілку в Україні. У червні 1920 між Б. та Обʼ­єд­наною євр. соціаліст. робітн. партією було під­писано угоду про зли­т­тя ЦК обох партій та їхніх місц. організацій. Обʼ­єд­нана організація зберегла назву Б. У березні 1921 на конф. у Мінську частина членів Б. заявила про входже­н­ня до РКП(б), решта продовжила свою політ. діяльність за кордоном. На зх.-укр. землях Б. діяв до 1939. Друковані органи: «Голос робітника», «Єврейський робітник» (євр. мовою), «Голос Бунда» (російською мовою) та ін.