КО́СИК Володимир Микола­йович (26. 11. 1924, с. Вацевичі, нині Залужани Дрогобицького р-ну Львівської обл. — 12. 06. 2017, Париж) — історик, громадсько-політичний діяч. Чоловік О. Кисілевської-Ткач-Косик. Дійсний член (1994), голова (від 2013) НТШ у Західній Європі. Лицар (1998), офіцер (2005) Ордену мистецтв, письменства та гуманітарних наук Франції. Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2005). Закінчив народну школу в Дрогобичі. Під час 2-ї світової війни брав участь у русі Опору, за­знав пере­слідувань з боку гестапо. 1943 висланий до Німеч­чини, звідки 1948 ви­їхав до Франції. На­вчався в Сорбон­нському університеті (Париж, 1949–53, 1976–78). У 1957–60 — редактор приватної україномовної радіо­станції в м. Тайбей (Тайвань, Китай). Від 1961 працював журналістом, зокрема заснував і редагував журнал «lʼEst Européen» (1962–99). 1974 здобув докторський ступінь з історії України в УВУ (Мюнхен), 1979 — із сучасних між­народних від­носин у Сорбон­нському університеті. 1980–84 викладав в Ін­ституті східних мов і цивілізацій (нині Університет Париж-3); від 1984 — професор УВУ; водночас від 1994 — професор історії Київського між­регіонального університету вдосконале­н­ня вчителів; від 2000 — професор історії Львівського університету. Голова Обʼ­єд­на­н­ня українців у Франції (від 1961), директор Української інформаційної служби в Парижі (від 1972). Упорядник збірок «Україна в Другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матеріалів (фотокопії оригіналів і пере­клади)» (Л., т. 1–3, 1997–2000) та «Das Dritte Reich und die ukrainische Frage. Dokumente 1934–1944» («Третій Рейх і українське пита­н­ня. Документи 1934–1944», Мюнхен, 1985). Пере­клав з французької мови «Опис України» Ґ. де Боплана (Л., 1998).