Буняк Порфир Порфирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Буняк Порфир  Порфирович

БУНЯ́К Порфир Порфирович (псевд.: Любомир, Олекса Любомир; 1882, м. Перемишль, нині Польща – 1941) – громадсько-політичний діяч, видавець, публіцист. Учасник 1-ї світ. війни. Працював друкарем (лінотипістом). Брав участь у робітн. маніфестаціях, де познайомився з актив. членами УСДП – Л. Ганкевичем, В. Левинським, В. Старосольським, Т. Меленем, С. Вітиком, Я. Остапчуком. 1905 увійшов до «молодого» крила УСДП, що виступало за укр. автономію у Польщі, а пізніше – проти внутр. політики СРСР, спрямованої на зросійщення Рад. України. Голова міськкому УСДП у Львові, культ.-просвітн. т-ва «Воля» (від 1903), ред. однойм. газети, співвидавець друк. органів партії «Вперед» (1911–13, 1918– 22), «Добра новина» (1913–14, 1918), «Світ» (1925–29). Чл. ЦК УСДП, обстоював самостійниц. позицію супроти Польс. партії соціалістів (від 1911 – один із кер. самостійниц. фракції УСДП), а потім комуністів під час кризи партії 1924. Брав активну участь у профспілк. русі Зх. України, зокрема у виданні г. «Професіональний вістник» (1920), а також брошур (1919–24): «Християнство і наука», «Робітничі пісні», «Процес робітника в Станіславові», «Василь Стефаник», книги-календаря «Вперед». Виступав проти проваджуваної СРСР зовн.-політ. діяльності, зокрема нім.-рад. договору про ненапад (г. «Робітничий голос», 1939, вересень). З поч. 2-ї світ. війни був одним із ініціаторів саморозпуску УСДП 23 вересня 1939. За 2 місяці по тому Б. арештовано за звинуваченням в антирад. діяльності. Засудж. на 8 р. виправно-труд. таборів, де й помер. Реабіліт. 1989.

Тв.: І це, й те. 1919–1922. Л., 1922. Ч. 5; Селянський бунт у Галичині: У 33-ліття великого селян. страйку. 1902–1935. Скрентон, 1935.

ДА: Архів СБУ у Львів. обл. Спр. П 13 466.

І. З. Павлюк

Стаття оновлена: 2004