Буняк Софія Олександрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Буняк Софія  Олександрівна

БУНЯ́К Софія Олександрівна (30. 09. 1930, с. Грибова, нині Лановец. р-ну Терноп. обл.) – поетеса, публіцистка, громадсько-політична діячка. Чл. Моск. укр. т-ва «Славутич». 1949 вступила до Львів. пед. ін-ту. 1950 заарешт. органами Мін-ва держ. безпеки. Засудж. на 10 р. ув’язнення, термін якого за касац. скаргою було скорочено вдвічі. Покарання відбувала у Новосибір. обл. (РФ). 1953 повернулася у м. Ланівці Терноп. обл. Не маючи змоги продовжити навчання та влаштуватися на роботу, 1954 виїхала до Росії. Закін. мед. уч-ще та пед. ін-т у Москві. Працювала медсестрою, ст. лаборантом у 2-му Моск. мед. ін-ті, перекладачем слов’ян. мов у НДІ проблем ВШ. Реабіліт. 1991. Голова Лановец. рай. спілки політв’язнів та репресованих (від 1992). Авторка зб. поезій «Чаєчка» (Ланівці, 1995) та «Зірки на долонях» (К., 2001), докум.-літ. розповіді «Світло погаслої зірки. Про повстанського поета Левка» (Ланівці, 1995), худож.-докум. повісті з історії повстан. руху на Лановеччині у 1940–50-х рр. «Одіссея Ольги Горошко» (К., 2000).

Літ.: Юрків С. Оповідь про свідому українку // ЛУ. 2000, 14 груд.

Т. І. Беля

Стаття оновлена: 2004