Бураков Анатолій Віссаріонович

Визначення і загальна характеристика

БУРАКО́В Анатолій Віссаріонович (14. 10. 1919, с. Буракови В’ятської губ., Росія — 30. 08. 2001, с. Парутине Очаків. р-ну Микол. обл.) — археолог. Кандидат історичних наук (1970). Учасник 2-ї світової війни, бойові нагороди. Закін. Ленінгр. університет (1951). Працював м. н. с. Інституту археології АН УРСР (1951–53); від 1953 — в істор.-археол. заповіднику «Ольвія» (с. Парутине): м. н. с., ст. н. с., зав. заповідника (1953–86), консультант (1986–87). Уперше провів великомасштабні, планомірні розкопки пам’ятки рим. часу в Нижньому Побужжі — Козирського городища побл. Ольвії. 1973–77 разом з учнями — С. Буйських, Б. Магомедовим, В. Отрешком — уперше провів археол. розвідку від Одес. затоки до Пн. Криму, що дало змогу встановити кордони Ольвій. держави на різних етапах існування. 1972–78 вперше здійснив розкопки низки городищ і поселень ольвійської периферії перших століть н. е.: Мис Петухівка–2, Стара Богданівка–2, Дніпровське–2, Станіслав, Скелька, Золотий Мис (на тер. Березан., Жовтневого, Микол. і Очаків. р-нів Микол. обл.), розробив їх періодизацію. Результати дослідж. узагальнив у праці «Хора Ольвії перших сторіч нової ери», що увійшла згодом до колектив. видання «Сільська округа Ольвії» (Москва, 1989), де вперше в історіографії проведено комплексне дослідж. хори Ольвії 6 ст. до н. е. — 3 ст. н. е. Автор праць зі стародав. історії Пд. України, Ольвій. поліса та істор.-археол. заповідника «Ольвія».

Завантажити статтю