Бурачек Микола Григорович

Визначення і загальна характеристика

БУРА́ЧЕК Микола Григорович (16. 03. 1871, с. Летичів, нині смт Хмельн. обл. — 12. 08. 1942, Харків) — живописець, художник театру, актор, педагог, письмен­ник, історик мистецтва. Дід В. Бурачека. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1941). Живопису на­вчався само­стійно. 1889 навч. в Університеті св. Володимира у Києві (від­рах. за участь у студент. ви­ступах). 1890 за рекомендацією М. Савіної прийнятий актором до Камʼянець-Поділ. рос. трупи, де зі­грав ролі Расплюєва («Весі­л­ля Кречинського» О. Сухово-Кобиліна), Нещасливцева («Ліс» О. Островського). Виконав оформле­н­ня ви­став «Затоплений дзвін» Ґ. Гауптмана, «Ліс» О. Островського, «Влада темряви» Л. Толстого та ін. Разом із М. Савіною, В. Комісаржевською, П. Орленьовим, В. Давидовим, М. Тархановим та ін. грав на сценах театрів багатьох міст України та Росії. Від­відував Київ. рисувал. школу М. Мурашка. Серед творів цього періоду — «Сутінки» (1890), «На Дні­прі в сутінки» (1898). У березні 1905 брав участь у 1-й Всеукр. ви­ставці у Львові. У Києві по­зна­йомився з Я. Станіславським, за рекомендацією якого вступив до Краків. АМ (кл. Я. Станіславського, після його смерті — Ф. Рущиця). За час навч. побував у Німеч­чині, Австрії, Італії, Франції, Швейцарії, брав участь у ви­ставках у Кракові та Відні. 1910 в Парижі працював у майстерні А. Матіс­са, пізніше — у майстернях Вільної АМ П. Рансона. Серед творів цього періоду — «Давид-городник. Поліс­ся» (1910), «По­двірʼя взимку», «Церква Сен-Етьєн у Парижі», «Париж. Сена» (усі — 1911). Від 1912 — у Києві. Член Товариства київ. художників, Товариства укр. художників. Учасник 5-ї та 6-ї ви­ставок київ. художників. 1917 — поч. 20-х рр. — чл. оргкомітету товариства «Нац. театр», один із фундаторів Укр. АМ (1917 — її викл., 1918 — президент), чл. літ.-мист. угруповань «Гроно», «Музагет». Викладав у Харків. худож. технікумі (1925–27), Харків. худож. ін­ституті (1925–31, проф. — від 1927). Один із засн. АРМУ, голова Центр. бюро мистецтв у Харкові, чл. Шевченків. комітету, Комітету з увічне­н­ня памʼяті М. Коцюбинського, бюро Комітету охорони памʼятників культури. Живописна спадщина Б. налічує бл. 10 тис. творів. Його пейзажі поетичні, ліричні за характером, сповнені соняч. світла, з тонким від­творе­н­ням колір. багатства природи, її мінливості. Вплив ім­пресіонізму в його творах по­значився на посилен­ні світлотонового від­творе­н­ня колір. рішень. Серед творів — «Соняшники» (1914), «Березень» , «Вітер у березні», «Восени на Хоролі. Миргород», «Дахи Софійського собору в Києві» (усі — 1917), «Взимку. Київ» (1920), «Сутінки над Бугом. Він­ниця» (1929), «Дні­про. Хмари насуваються» (1934), «Яблуня в квіту», «Колгоспне жито» (обидва — 1935). Твори Б. зберігаються в НХМ, Запоріз., Харків. ХМ. Як театр. художник Б. оформив ви­стави «По дорозі в казку» Олександра Олеся (1918, 1-й Укр. держ. театр ім. Шевченка, Київ), «Наймичка» І. Карпенка-Карого (1938, Донец. укр. театр) та ін. Автор мистецтво­знав. статей і моно­графій, зокрема моно­графії «Великий народний художник» (1939). Уперше атрибував сотні акварелей і картин Т. Шевченка, зробив хронологію маляр. та графіч. спадщини, заклав основи наук. методології й систематизував ви­вче­н­ня його образотворчої спадщини.

Пр.: Мистецтво у Києві // Музагет. 1919. № 1–3; Спогади про Г. І. Нарбута // Бібліол. вісті. 1927. № 1(14); Українське малярство М. Самокиша. Х., 1930; Моє життя. К., 1939.

Літ.: Седляр В. М. Бурачек // Малярство і культура. 1936. № 6; Касіян В. Знавець образотворчої спадщини Шевченка // ОМ. 1941. № 3; Дюженко Ю. Микола Бурачек. К., 1967; Абліцов В. Художник досліджує художника // Вітчизна. 1981. № 3; Його ж. Талант дається для життя // Там само. 1985. № 8; Петрашик В. Микола Бурачек: порт­рет на тлі епохи. К., 2014.

В. Г. Абліцов

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю