Косинський Володимир Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Косинський Володимир Андрійович

КОСИ́НСЬКИЙ Володимир Андрійович (13(25). 08. 1864, с. Дорошівка (за ін. даними – хутір Янків) Глухів. пов. Черніг. губ., нині Ямпіл. р-ну Сум. обл. – 05. 11. 1938, Ри­­ґа) – економіст, статистик, громадсько-політичний діяч. Акад. АН УРСР (1918). Належав до геть­­ман. роду. Закін. Глухів. прогімна­­зію, класичну г-зію в Новгороді-Сіверському (нині Черніг. обл., 1883), фіз.-мат. (1888) і юрид. (1892) ф-ти Моск. ун-ту, де був залишений професор. стипендіатом на каф. політекономії і статистики. 1895–98 працював у б-ках й архівах Парижа, Лондона, Берліна, Дрездена. 1900 захистив магістер. дис. «Уч­­ре­­ждения для мелкого кредита в Германии. Их история в связи с некоторыми сторонами эко­­но­­мической жизни этой страны», 1907 – доктор. дис. із політекономії «К аграрному вопросу. Крестьянское и помещичье хозяйство». Автор концепції «розкапіталізації» великої земел. власності та передачі землі тру­­довим сімей. госп-вам. Від 1901 – ад’юнкт-проф., від 1903 – проф. Ризького політех. ін-ту. Звільнений за публічну критику місц. земел. устрою. Від 1904 – в. о. екстраординар. проф. каф. поліцей. права, від 1905 – декан юрид. ф-ту Новорос. ун-ту в Оде­­сі.

Дотримувався ліберал. поглядів, засуджував євр. погроми. Брав участь у підготовці проекту конституції Росії. 1905 входив до нелегал. Академ. союзу професорів, що намагався протидіяти консерватив. універ­­ситет. статуту 1884. Перебував під неглас. наглядом поліції. 1908 звільнений з посади і притягнутий до кримінал. відповідальності за звинуваченням у потуранні безпорядкам (виправданий через недоведеність зви­­нувачення). Від 1909 – ординар. проф. каф. політекономії с.-г. відділ. Київ. політех. ін-ту. Також читав лекції з історії та теорії політекономії у Київ. комерц. ін-ті, згодом обраний проф. Ун-ту св. Володимира у Києві. 1910 вступив до УНТ. 1913–14 – у наук. відрядженні у Німеччині, Австрії, Швейцарії. Під час 1-ї світ. вій­ни неодноразово виступав на захист укр. насел. Га­­личини від дій рос. влади. Після Лютн. революції 1917 працював у Гол. земел. ком-ті при Мін-ві землеробства Тимчас. уряду та Лізі аграр. реформ. У серпні 1917 обраний чл. УЦР від рос. нац. меншини (чл. партії кадетів). Підтримував реалізацію по­­ложень Тимчас. інструкції Ген. секретаріатові Тимчас. уряду в Україні від 4(17) серпня 1917, оскільки вважав її базою нац.-політ. відродження України (при цьому виступав проти проголошення її незалежності). За часів Української Держави був товаришем Міністра (заст.) і Мі­­ністром праці; брав участь у роботі підкомісій при Комісії для вироблення законопроекту про заснування УАН. Від грудня 1918 – дир. Постій. комісії по виучуванню нар. госп-ва УАН, голова каф. економії с. госп-ва при 3-му відділі УАН.

14 грудня 1918 разом із декількома ін. міністрами Української Держави підписав документ про складання повноважень і передання влади Директорії УНР. Наприкінці 1918 – на поч. 1919 оголошений поза законом. У червні 1919 після клопотань В. Вернадського, А. Кримського та професорів Київ. політех. ін-ту перед головою РНК УСРР Х. Раковським відновлений у громадян. правах. Повернувся до роботи в УАН і Київ. політех. ін-ті. Від вересня 1919 – представник УАН при Київ. обл. військ.-пром. ком-ті. 1921 відряджений для читання лекцій і проведення дослідж. у Кам’я­­нець-Поділ. ІНО. Емігрував до Польщі. 1922 переїхав до Праги, де викладав у Рос. ін-ті с.-г. кооперації, Рос. нар. ун-ті, Вищо­­му комерц. ін-ті, на Рос. юрид. ф-ті при Карловому ун-ті; також читав лекції з політ­економії в Укр. госп. академії у Подєбрадах. Від 1928 – проф. каф. політекономії Латвій. ун-ту; водночас від 1931 працював у Рос. ін-ті університет. знань (обидва – Риґа). Як чл. Рос. академ. групи в Німеччині (1929) брав участь в орг-ції публіч. лекцій рос. і нім. мовами.

Пр.: К вопросу о мерах к развитию производительных сил России: Статис­­тико-экономический эскиз. О., 1904; К аграрному вопросу. Вып. 1. О., 1906; Земельная задолженность и мобилизация земельной собственности // Изв. Киев. коммерчес. ин-та. 1913. Кн. 19, 20; Основные тенденции в мобилизации земельной собственности и их социально-экономические факто­­ры. К., 1917. Ч. 1; 1918. Ч. 2.

Літ.: Матвєєва Л. В. Академік Володи­­мир Косинський // Чл.-засн. НАНУ: Зб. нарисів. К., 1998; Горкіна Л. П. Академік В. Косинський: сучасний погляд на життєвий шлях та наукову спадщину українського вченого // Історія нар. госп-ва та екон. думки України: Зб. наук. пр. К., 2007. Вип. 39–40; Яневсь­­кий Д. Б. Проект «Україна», або Спроба Павла Скоропадського. Х., 2010.

В. Р. Мараєв

Стаття оновлена: 2014