Буринський район - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Буринський район

БУРИ́НСЬКИЙ РАЙО́Н – район, що знаходиться у центральній частині Сумської області. Утвор. 1923. Пл. 1,1 тис. км2. Насел. 36933 особи (2001, складає 83,4 % до 1989), переважно українці, проживають також росіяни, білоруси. У складі р-ну – м. Буринь (райцентр) та 62 сільс. насел. пункти. 1924 разом із Путивл. р-ном увійшов до складу Рильського пов. Курської губ., 1926 – до складу Конотоп. округу. 1930 Б. р. підпорядковувався центр. органам УСРР, від лютого 1932 – у складі Харків., від жовтня 1932 – Черніг., від 1939 – Сум. обл. Б. р. лежить у межах Полтав. рівнини. Поверхня хвиляста, розчленов. долинами річок, балками та ярами. Найбільша річка – Сейм, серед малих річок – Віж, Куриця, Солов’янка, Терн, Чаша. Майже всі вони мають штучні запруди. Ґрунти – глибокі середньогумусні чорноземи. Невеликі поклади торфу, глини й піску. Тер. Б. р. почала заселятися дуже давно, про що свідчить одне з найбільших поселень черняхів. культури (4–5 ст.) і могильник більше як із 1500 похованнями, виявленими під час розкопок 1968– 72. Наприкінці 15 – поч. 16 ст. розвиваються бондарство, гончарство, теслярство, ткацтво, ковал. справа. Цими землями проходили великі торг. шляхи. 1606–07 багато буринчан пішли в загони І. Болотникова. Поповнилися вихідцями з Буринщини й загони Б. Хмельницького. У цей час виникли слободи, села Олександрівка, Біжівка, Вознесенка, Михайлівка, Миколаївка, Слобода, Чернеча Слобода та ін. Знущання поміщиків Караксіних, Чалищевих, Головіних, Черепових призвело 1849 до селян. повстання, яке було придушене. Наприкінці 19 ст. у Б. р. побудовано залізницю і станцію Путивль, а також споруджено 2 цукр. з-ди. 1932–33 р-н вражений голодомором. Під час 2-ї світ. війни у діючій армії було 14 тис. жителів Б. р., більше половини яких загинули. Під час окупації на тер. р-ну діяла підпіл. орг-ція на чолі з П. Писаним, який загинув, розстріляно й підпільників на чолі з І. Притико; діяла патріот. група в с. Сніжки, 1942 розстріляно її актив. діяча І. Мартиненка. 4000 юнаків і дівчат із сіл р-ну вивезено на примус. роботи до Німеччини, 1500 мирних жителів розстріляно. Визвол. на поч. вересня 1943. Уже 1946 до ладу стали МТС, електростанція, маслозавод, цукрозавод. Нині діють підпр-ва харч. пром-сті, найбільше з яких «Бурин. цукр. з-д». Крім того, у р-ні створ. 31 приватне підпр-во торг.-посередниц. спрямування. Основа економіки – с. госп-во. Станом на 2002 в р-ні діяло 25 колект. і 102 фермер. підпр-ва, спеціалізація яких – вирощування цукр. буряків, зерн. культур, м’ясо-молоч. тваринництво. У р-ні – 33 заг.-осв. шк., 1 рай. та 4 дільничні лікарні, 34 фельдшер.-акушер. пункти; Будинок культури, 32 б-ки, 31 клуб. заклад, дит. шк. мист-в, Будинок дит. творчості, 13 стадіонів. У райцентрі – Нар. музей історії, відділ. 3-х банків. На тер. р-ну діє 7 православ. церков, реліг. громади баптистів, п’ятдесятників, адвентистів сьомого дня. Серед уродженців Буринщини – мистецтвознавці О. Сидоров та П. Попов (обидва – с. Миколаївка), художник Р. Єфименко (с. Клепали), д-р істор. н. М. Рубач (с. Чернеча Слобода), контр-адмірал Я. Рєзниченко (с. Воскресенка), нач. штабу партизан. з’єднання під командуванням С. Ковпака Г. Базима (с. Дич), Герої Рад. Союзу І. Прасолов (с. Олександрівка), Г. Головенський (с. Успенка), О. Осадчий (с. Воскресенка), А. Гетьман та Ф. Фак (с. Клепали), П. Романенко (с. Хустянка). У р-ні споруджено 42 пам’ятники й меморіали воїнам-визволителям та односельцям, які загинули в 2-й світ. війні. Встановлено 5 іменних знаків у пам’ять буринчан, які полягли в Афганістані: Є. Анікієнку, М. Гасевському, І. Голосному, А. Оліхненку, С. Солдатенку. Біля залізнич. колії побл. с. Клепали встановлено пам’ят. знак на честь партизанів-ковпаківців.

О. С. Новаченко, Ю. А. Лопатін

Стаття оновлена: 2004