КО́СИЧ Андрій Іванович (01(13). 10. 1833, м. Чорний Яр Астрахан. губ., Росія — 15. 03. 1917, Пет­­ро­град, нині С.-Пе­тербург) — військовик. Походив із дворян Черніг. губ. Генерал від інфантерії (1897). Закін. Павлів. кадет. корпус (1852), Микол. академію Ген­штабу (1860). Учасник Крим. вій­ни 1853–56, придуше­н­ня польс. пов­ста­н­ня 1863, рос.-ту­­рец. вій­ни 1877–78. У 1876–77 — пом. нач­штабу Одес. військ. окру­­гу; 1881–87 — нач­штабу, 1895–1901 — пом. командувача Київ. військ. округу; 1887–91 — губер­­натор Саратов. губ.; 1901–05 — командувач Казан. військ. округу (обидва — Росія). 1887–90 — почес. мировий суддя Бердичів. пов. Київ. губ., де мав маєток у с. Царівка (нині не існує). Опублікував «Путевые заметки по Волыни в 1885 году» (К., 1898). Спів­засн. (1900), почес. чл. (від 1901) Товариства дослідників Волині (Житомир). Ініціював проведен­­ня 1901 у Бердичеві Всерос. с.-г. і пром.-ремісн. ви­ставки, до від­­­кри­т­тя якої видав істор.-крає­зн. нарис «Город Бердичев и Бердичевский уезд» (К., 1901). Член Держ. ради Росії (від 1905).