Бурлачук Фока Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бурлачук Фока  Федорович

БУРЛАЧУ́К Фока Федорович (09(22). 07. 1914, с. Сніжна, нині Погребищен. р-ну Вінн. обл. – 25. 09. 1997, Київ) – прозаїк, військовик. Батько Л. Бурлачука. Чл. СПУ (1982). Премія ім. В. Короленка (1997). Учасник 2-ї світ. війни, бойові нагороди. Генерал-майор. Закін. Військ. академію Генштабу (1951). Понад 30 р. служив у лавах рад. армії. Друкувався під час війни у фронт. газетах. Писав рос. мовою, переважно на істор. теми, беручи за основу архівні документи. Зокрема повісті «Черниговского полка поручик» (К., 1979), «Сожженные мосты» (К., 1981), «Владимир Раевский» (Москва), «Белый лебедь» (К., обидві – 1987) присвяч. темі декабристів.

Тв.: Возвращайтесь, аисты. К., 1978; Нержавеющий клинок. К., 1983; Любви последний свет. К., 1993.

Літ.: Дмитренко О. Я вірю в долю // Політ без приземлення. К., 1986; Райгородецкий Е. Этот своенравный генерал // Радуга. 1989. № 10; Качкан В. Соната людських доль // Краси нев’януче пелюстя. К., 1991; Дмитренко О. Чи ж добре бути генералом? // ЛУ. 1994, 4 серп.

А. М. Подолинний

Стаття оновлена: 2004