Бурлін Олександр Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бурлін Олександр  Олександрович

БУРЛІ́Н Олександр Олександрович (21. 05. 1948, Ужгород) – художник театру, педагог. Син О. Бурліна. Чл. НСХУ (1978). Закін. Київ. худож. ін-т (1976; майстерня Д. Лідера). Працював гол. художником Київ. театру оперети (1980–84) й Київ. театру опери і балету для дітей та юнацтва (1984–89). Від 1989 – викл. каф. живопису, від 1993 – кер. майстерні театр.-декор. мист-ва Нац. академії образотвор. мист-ва й арх-ри. Від 1972 – учасник виставок в Україні та за кордоном. Персон. – у Мінську (1979), Скоп’є (Югославія, 1990), Києві (1998). Від 1976 працює для муз. театрів, автор сценографії бл. 40 вистав, серед яких: опери «Фауст» Ш. Ґуно, «Русалчині луки» М. Леонтовича (обидві – 1976), балети «Дівчина і смерть» Г. Жуковського (1978), «Прометей» Є. Станковича (1986), «Фантастична симфонія» Г. Берліоза (1996; усі – Нац. опера України), «Горбоконик» Р. Щедріна (1985), «Мауглі» О. Градського (1989; обидва – Київ. театр опери і балету для дітей та юнацтва), «Распутін» Є. Станковича (Македон. нар. театр, Югославія, 1990). Виконав художнє оформлення до фільму-опери «Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті («Укртелефільм», 1980, реж. О. Бійма). Стиль творчості – фантаст. реалізм. Б. властиві глибоке розуміння специфіки колористич. рішення твору, уміння створювати худож. узагальнений образ, що вияскравлює ідею вистави і концепцію муз. драматургії.

Тв.: «Безодня», «Непередбачене», «Метаморфози», «Обіцянки обличчя», «Ранковий присмерк», «Осіння пісня», «Спустошення» (усі – 1993).

Літ.: Поза рампою: Альбом-каталог. К., 1994.

Ю. О. Станішевський

Стаття оновлена: 2004