Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва

Визначення і загальна характеристика

КО́СІВСЬКИЙ ІНСТИТУ́Т ПРИКЛАДНО́ГО ТА ДЕКОРАТИ́ВНОГО МИСТЕ́ЦТВА Засн. 1882 у м. Косів (нині Іва­но-Фр. обл.) як ткац. пром. шко­ла при Ткац. товаристві, від 1895 — Кра­йова ткац.-пром. школа, від 1923 — ремісн.-пром. училище, 1939–40 — Пром. школа гуцул. мистецтва, від 1940 — Худож.-пром. училище, від 1947 — Косів. училище приклад. мистецтва, від 1968 — Косів. технікум нар. худож. промислів, 1976–94 — ім. В. Касіяна, від 1994 — Косів. коледж прикладного та декоративного мистецтва, від 2000 — Косів. держ. інститут прикладного та декоративного мистецтва, від 2006 — сучасна назва, у складі Львів. АМ. Інститут здійснює освітню діяльність на основі вивчення, популяризації, розвитку й відродження нар. мистецтва та ремесел Гуцульщини. Бакалаврів і спеціалістів готує за напрямами: образотворче мистецтво (спеціальність — монум.-декор. живопис), декор.-прикладне мистецтво (художні вироби з дерева, худож. метал, художня кераміка, худож. текстиль), дизайн (дизайн костюма, дизайн виробів зі шкіри, дизайн меблів та виробів із дерева, графіч. дизайн). Форми навч.: денна, заочна. У структурі Інституту функціонує училище, де навчають молодших спеціалістів за спеціалізаціями: художнє дерево, худож. метал, художня кераміка, художні вироби зі шкіри, художнє ткацт­во, художня вишивка та моделювання одягу, худож. розпис. Навч.-матеріал. база Інституту: 3 навч. корпуси, спорт., актовий зали, комп’ютер. клас, 3 комп’ю­терні лаб., 18 лаб. та навч. майстерень, їдальня, гуртожиток, б-ка.

У фондах музею (засн. О. Соломченко) — понад 3,5 тис. од. зберігання: зразки гуцул. нар. мистецтва 19 — 1-ї пол. 20 ст., твори відомих майстрів Косівщини 2-ї пол. 20 ст., дипломні роботи студентів. Навч. процес передбачає співпрацю з нар. майстрами, літні виїзні пленерні, етногр. та наук. практики.

В Інституті викладали М. Варення, Г. Герасимович, В. Гуз, Є. Сагайдачний. Працюють 49 викл., з них 22 — проф. і доцент, 15 канд. наук, зокрема нар. художник України М. Андрущенко, засл. діяч мистецтв України Т. Салій, засл. художники України С. Бзунь­ко, О. Боньковський, А. Калитко, засл. архітектор України Г. Юрчишин. Серед випускників — лауреат Держ. премії України ім. Т. Шевченка М. Озерний, нар. художник України І. Микитюк, д-р мистецтвознавства М. Станкевич, засл. діяч мистецтв України В. Гурмак, засл. художники України С. Бзунько, В. Бод­нарчук, А. Слободян, І. Сте­ф’юк. Інститут видає монографії, метод. посібники, від 2002 — збірники матеріалів наук. конф. і спецвип. «Вісника Львівської національної академії мистецтв». На базі Інституту щорічно проводять міжрегіон., міжнар. наук. конф., всеукр. семінар-практикум «Зри­ма пісня», міжнар. конкурс молодих модельєрів «Водограй», міжнар. гончар. пленер. Викл. та студенти беруть участь у виставках в Україні, США, Канаді, Німеччині, Польщі, Франції, Австрії, Великій Британії. Дир.: М. Куриленко (1939), О. Ремига (1940–41), М. Гулейчук (1941–44), О. Соломченко (1945–62), П. Сидоренко (1962–65), Ю. Ка­сья­ненко (1965–72, 1979–81), Г. Кива (1972–79), К. Сусак (1981–90, 1994–2001), В. Чіх (1990–94), М. Гринюк (2001–06), від 2006 — С. Мартинюк.

Завантажити статтю