Бурляй Юрій Семенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бурляй Юрій  Семенович

БУРЛЯ́Й Юрій Семенович (11. 12. 1918, с-ще Тараща, нині місто Київ. обл. – 26. 10. 1998, Київ) – письменник, літературознавець, критик. Канд. філол. н. (1950). Чл. СПУ (1950). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. нагороди СРСР. Закін. Київ. ун-т (1941). Був літ. ред. «Київської правди» (1945– 46) та «Радянського селянина» (від 1946). У 1949–50 – зав. відділу критики «Літературної газети», 1950 – ж. «Вітчизна». Від 1950 – співроб. Ін-ту літ-ри АН УРСР. 1961–64 – заст. гол. ред. г. «Літературна Україна». Згодом – викл. Укр. полігр. ін-ту, від 1971 – ф-ту журналістики Київ. ун-ту. Б. – автор зб. крит. нарисів «Зброєю слова» (К., 1955), монографій «Володимир Сосюра» (К., 1959), «Михайло Стельмах» (К., 1962), «Боєць життя нового» (про Д. Павличка; К., 1963), підручника «Основи літературно-художньої критики» (К., 1985); повісті-есе про В. Чумака «Спалах» (К., 1969); істор. романів «Світанок» (К., 1980) та «Червоний вир» (К., 1988) – про воєнні дії 1918–20, Таращансько-Звенигород. збройне повстання 1918–19 проти австро-нім. окупантів і Гетьманату, – які піддавалися кон’юнктур. критиці за відхід від істор. концепцій тоталітар. ладу.

С.А. Крижанівський

Стаття оновлена: 2004