Бурман Еммануїл Аронович

Визначення і загальна характеристика

БУ́РМАН Ем­мануїл Аронович (25. 12. 1919, м. Орел, нині РФ — 22. 08. 1986, Одеса) — метеоролог. Доктор гео­графічних наук (1969), професор (1970). Учасник 2-ї світової війни, бо­йові нагороди. Навч. у Моск. (1938– 41), закін. Одес. гід­ро­метеорол. ін­ститут (1945), де від­тоді й працював: асист., ст. викл., від 1953 — доцент, 1954–63 — завідувач кафедри метеорології та аерології, 1963–80 — проф., 1980–86 — завідувач кафедри заг. метеорології. Основний напрям наукових досліджень — ви­вче­н­ня місц. (локальних) вітрів. Роз­робив генет. класифікацію місц. вітрів, узагальнив осн. якості, вина­йшов спосіб роз­рахунку періодичності місц. вітрів терміч. походже­н­ня, об­ґрунтував методи про­гнозу й урахува­н­ня місц. вітрів для дослідж. пере­носу домішок у атмо­сфері, умов роботи авіації у примор. і гірських регіонах.

Пр.: Местные ветры. Ленин­град, 1969; Влияние моря на статистическую структуру поля ветра в прибережной полосе при разных значениях внешних параметров // Тр. ВНИИ. ГМЦ-МЦД. 1977. Вып. 52 (спів­автор); О статистическом про­гнозе по­вторяемости локальных термических возмущений в прибережной полосе моря // Изв. АН СССР. Океанология. 1978. № 3 (спів­автор); Применение спектральных методов для оценки некоторых структурных характеристик бризов // Изв. АН СССР. Физика атмо­сферы и океана. 1983. № 4 (спів­автор).

Ю. О. Амброз, Ж. В. Волошина

Завантажити статтю