Бурман Еммануїл Аронович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бурман Еммануїл  Аронович

БУ́РМАН Еммануїл Аронович (25. 12. 1919, м. Орел, нині РФ – 22. 08. 1986, Одеса) – метеоролог. Д-р геогр. н. (1969), проф. (1970). Учасник 2-ї світ. війни, бойові нагороди. Навч. у Моск. (1938– 41), закін. Одес. гідрометеорол. ін-т (1945), де відтоді й працював: асист., ст. викл., від 1953 – доц., 1954–63 – зав. каф. метеорології та аерології, 1963–80 – проф., 1980–86 – зав. каф. заг. метеорології. Осн. напрям наук. дослідж. – вивчення місц. (локальних) вітрів. Розробив генет. класифікацію місц. вітрів, узагальнив осн. якості, винайшов спосіб розрахунку періодичності місц. вітрів терміч. походження, обґрунтував методи прогнозу й урахування місц. вітрів для дослідж. переносу домішок у атмосфері, умов роботи авіації у примор. і гірських регіонах.

Пр.: Местные ветры. Ленинград, 1969; Влияние моря на статистическую структуру поля ветра в прибережной полосе при разных значениях внешних параметров // Тр. ВНИИ. ГМЦ-МЦД. 1977. Вып. 52 (співавт.); О статистическом прогнозе повторяемости локальных термических возмущений в прибережной полосе моря // Изв. АН СССР. Океанология. 1978. № 3 (співавт.); Применение спектральных методов для оценки некоторых структурных характеристик бризов // Изв. АН СССР. Физика атмосферы и океана. 1983. № 4 (співавт.).

Ю. О. Амброз, Ж. В. Волошина

Стаття оновлена: 2004