Бурмистенко Михайло Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бурмистенко Михайло  Олексійович

БУРМИ́СТЕНКО Михайло Олексійович (09 (22). 11. 1902, с. Александровка, нині Саратов. обл., РФ – 22. 09. 1941, х. Дрюківщина, нині село Лохвиц. р-ну Полтав. обл.) – радянський державний і партійний діяч. Учасник 2-ї світ. війни. Держ. нагороди СРСР. Закін. Комуніст. ін-т журналістики у Москві (1929). У 1919– 24 працював в органах Надзвич. комісії ГПУ пом. уповноваженого, нач. інформ. відділу, заст. нач. сектору операт. частини у м. Пенза (РФ), брав участь у придушенні селян. виступів. 1926–32 – відп. ред. обл. г. «Трудовая правда» (м. Енгельс, РФ). 1932–36 – 2-й секр. Калмиц. обкому ВКП(б), 1936–38 працював в апараті ЦК ВКП(б). Входив до складу особл. «трійки» НКВС УРСР. Від січня 1938 – 2-й секр. ЦК КП(б)У. Від липня 1938 – голова ВР УРСР 1-го скликання. На поч. 2-ї світ. війни – чл. військ. ради Пд.-Зх. фронту, один із кер. оборони Києва. Добирав кадри для орг-ції та створення антифашист. підпілля й партизан. загонів в областях УРСР, яким загрожувала окупація. Загинув у бою. Його ім’ям названо вулицю в Києві.

Літ.: Височенко А. Секретар ЦК КП(б)У // СССР без маски. Буенос-Айрес, 1951; Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР. К., 1999.

С. І. Білокінь

Стаття оновлена: 2004