Бурмицький Олександр Анатолійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бурмицький Олександр  Анатолійович

БУРМИ́ЦЬКИЙ Олександр Анатолійович (15. 09. 1961, Тернопіль) – диригент, баяніст, композитор. Чоловік Л. Бурмицької. Премія ім. І. Нечуя-Левицького (2001). Закін. Терноп. муз. уч-ще (1980; кл. О. Горбачової, О. Кмітя) та Терноп. пед. ін-т (1985; кл. А. Найди). Працював кер. естрад. ансамблю Терноп. міського палацу культури «Березіль» ім. Леся Курбаса (від 1986), нар. вокал.-інструм. ансамблю «Молодість» Терноп. пед. ін-ту (від 1988); зав. муз. частини Терноп. обл. театру актора (від 1994); кер. муз. частини Ансамблю пісні і танцю МВС України (від 1998). У доробку Б.– хор. твори, інструм., театр. музика (твори до вистав, серед них – «Маруся Богуславка» за М. Старицьким, реж. П. Загребельний; «Казка про Ксеню та дванадцять місяців» за Б. Лепким, реж. Р. Олефір та В. Якубовський; «Невідома легенда про Клавдію Прокулу, дружину Понтія Пілата, про Понтія Пілата і Ісуса Христа» В. Ілляшенка, реж. В. Іваницький), естрадні, дит. пісні, романси. Серед популяр. пісень – «Кущ осінньої калини» (слова М. Луківа; записано однойм. аудіоальбом, 2002), «Ви вся в білому» (слова В. Крищенка), «Чорний кінь на білім снігу» (слова Б. Олійника), «Київська Русь» (слова М. Конечного), «Перша вчителька» (слова Г. Петрука-Попика), «Остання ніч» (слова І. Лазаревського).

Літ.: Синюта О. Декілька акордів живої душі, або Маленька музична історія, народжена в Тернополі // Тернопіль вечірній. 1997, 29 січ.; З ім’ям І. Нечуя-Левицького // ЛУ. 2001, 6 груд.; Назарковська Н. Вінок калинових пісень // УМГ. 2002. № 1.

Н. О. Назарковська

Стаття оновлена: 2004