Буровато-підзолисті кислі поверхнево-глейові ґрунти - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Буровато-підзолисті кислі поверхнево-глейові ґрунти

БУРУВА́ТО-ПІДЗО́ЛИСТІ КИ́СЛІ ПОВЕРХНЕ́ВО-ГЛЕ́ЙОВІ ҐРУНТИ́ – ґрунти, що характеризуються значною диференціацією ґрунтового профілю бурувато-палевого кольору з білуватим або сіруватим відтінком за елювіально-ілювіальним типом і розвитком глейових процесів. На тер. України займають пл. 193,7 тис. га. Формуються на вододілах і хвилястих височинах Передкарпаття під широколистяними та мішаними лісами на покривних, делювіальних і давньоалювіальних лесоподібних відкладах в умовах поверхневого спорадичного перезволоження. В їхньому профілі чітко виділяються 4 осн. горизонти: гумусо-елювіальний (потуж. 15–35 см), елювіальний оглеєний (потуж. до 20–30 см), ілювіально-глейово-метаморфізований (50–80 см) і перехідний метаморфізований (100–200 см). За ступенем оглеєння Б.-п. к. п.-г. ґ. поділяють на глеюваті, глейові та сильноглейові. Вони характеризуються високою кислотністю (рН 4,1–5,4), слабо насичені основами (30–60 %), малогумусні (2,3–3,5 %). Мають несприятливі водно-фіз., фіз.-хім. та агрохім. властивості, їм притаманна низька родючість. Осн. заходом щодо підвищення їхньої родючості є дренаж із подальшим застосуванням вапнування ґрунтів, структур. меліорацій, піскування, внесенням добрив, впровадження у сівозміну багаторіч. трав, кормового люпину та бобових культур. Бонітет Б.-п. к. п.-г. ґ. становить 26–36 балів. У новій класифікації ґрунтів України, що нині розробляється, замість зазначеного типу ґрунтів, будуть виділені буроземи, буроземи опідзолені та буроземно-підзолисті поверхнево оглеєні ґрунти.

М. І. Полупан

Стаття оновлена: 2004