Бурчак Леонід

БУРЧА́К Леонід (справж. — Абрамович; крипт. і псевд.: Л. Аб-ч, Л. Абр-ч, Ельбе, Л. Б.; ? — 1920, с-ще Боярка-Будаївка, нині м. Боярка Києво-Святошин. р-ну Київ. обл.) — публіцист, редактор. У моск. ж. «Украинская жизнь» друкував матеріали різного напряму — літ. і театр. рецензії (на твори С. Черкасенка, Т. Бордуляка, В. Вин­ниченка), цикл публіцист. статей про між­нац. взаємини під заг. на­звою «Случайные заметки» (серед яких — «“Комические” вывески и комические вы­ступления», «Еще об отцах и детях», «Под тенью развеси­стой клюквы»), огляд укр. преси «На тернистом пути» тощо. У спогадах про історію ви­да­н­ня цього україно­знав. часопису його перший кер. О. Саліковський згадував молодь, яка допомагала в «чорній редакційній роботі», зокрема називав імʼя Б., який після від­ʼ­їзду С. Петлюри виконував обовʼязки ред., а згодом секр. й водночас роз­порядника від­ділу «На Украине и вне ее». Публікації Б. містяться також на сторінках «Літературно-наукового вісника» (від поч. 1920 від­повід­ав за пові­домле­н­ня про події в Україні та літ.-бібліогр. огляди), «Ко­оперативного вісника» тощо. Активно друкувався у ж. «Книгарь» — рецензії на твори В. Гнатюка, Л. Яновської, Д. Маркевича, X. Майстренка, К. Поліщука та ін. 1918–19 спів­працював із «Робітничою газетою», один із ред. укр. видавництва «Культура». Організовував дит. тижневики (для молодшого віку — за своєю ред., для старшого віку — під керівництвом О. Саліковського), почав укладати окреме вид. «Нова українська література в біо­графіях і автобіо­графіях», досліджував творчість В. Вин­ниченка. Б. був секр., ред. «Ко­оперативного вісника». Помер від тифу.

Завантажити статтю