Бурчак Федір Глібович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бурчак Федір  Глібович

БУРЧА́К Федір Глібович (03. 04. 1924, Київ – 22. 02. 2001, там само) – правознавець. Д-р юрид. н. (1986), проф. (1987). Дійс. чл. АПрНУ (1993). Держ. премії України у галузі н. і т. (1981, 1998). Держ. нагороди СРСР. Ордени Ярослава Мудрого 5-го ступ. (1995), «За заслуги» 3-го ступ. (1999). Закін. Київ. ун-т (1949). Працював заст. гол. арбітра Укрпромради, адвокатом, 1957– 59 – ст. ред. ж. «Радянське право», ст. наук. ред., 1958–63 – зав. наук. редакції держави і права Гол. редакції УРЕ. Від 1965 – зав. юрид. відділу ВР УРСР, 1990– 94 – зав. відділу законодавства і правопорядку Секретаріату ВР України. 1989–91 – чл. Ком-ту конституц. нагляду СРСР від України. 1991–96 – чл. Конституц. комісії. Від 1994 – наук. консультант Президента України з правових питань, чл. Комісії з держ. нагород при Президентові України; від 1996 – радник Президента України з питань правової політики. Від 1995 – голова Ком-ту законодав. ініціатив при Президентові України. Віце-президент АПрНУ (від 1993), голова Київ. регіонал. центру АПрНУ (від 1994). Від 1998 – голова Комісії ВР з опрацювання питань щодо скасування смерт. кари в Україні. Досліджував проблеми теорії держави і права, конституц., цивіл., трудового та кримін. права. Заклав теор. основи класифікації законодав. бази, що були згодом використані при розробленні комп’ютеризов. системи інформ.-аналіт. забезпечення законотвор. діяльності ВР України. З його ініціативи 1980 видано перший систематиз. «Збірник законів Української РСР і указів Президії Верховної Ради Української РСР (1938– 1979)» у 2-х томах.

Пр.: Історія держави і права Української РСР. 1917–1967: У 2 т. 1967 (співавт.); Учение о соучастии по советскому уголовному праву. 1969; Квалификация преступлений. 1985; Соучастие: Соц., криминол. и правовые проблемы. 1986; Дальнейшее укрепление правовой основы государственной и общественной жизни. 1986; Президент України. 1997 (усі – Київ).

Літ.: Ф. Г. Бурчак: До 75-річчя від дня народж. К., 1999.

М. Я. Сегай

Стаття оновлена: 2004