БУРЧА́К Федір Глібович (03. 04. 1924, Київ — 22. 02. 2001, там само) — право­знавець. Доктор юридичних наук (1986), професор (1987). Дійсний член АПрНУ (1993). Держ. премії України у галузі н. і т. (1981, 1998). Державні нагороди СРСР. Ордени Ярослава Мудрого 5-го ступ. (1995), «За заслуги» 3-го ступеня (1999). Закін. Київський університет (1949). Працював заст. гол. арбітра Укр­промради, адвокатом, 1957– 59 — ст. ред. ж. «Радянське право», ст. наук. ред., 1958–63 — зав. наук. редакції держави і права Гол. редакції УРЕ. Від 1965 — зав. юрид. від­ділу ВР УРСР, 1990– 94 — завідувач від­ділу законодавства і правопорядку Секретаріату ВР України. 1989–91 — чл. Комітету кон­ституц. на­гляду СРСР від України. 1991–96 — чл. Кон­ституц. комісії. Від 1994 — наук. консультант Президента України з правових питань, чл. Комісії з держ. нагород при Президентові України; від 1996 — радник Президента України з питань правової політики. Від 1995 — голова Комітету законодав. ініціатив при Президентові України. Віце-президент АПрНУ (від 1993), голова Київ. регіонал. центру АПрНУ (від 1994). Від 1998 — голова Комісії ВР з опрацюва­н­ня питань щодо скасува­н­ня смерт. кари в Україні. Досліджував про­блеми теорії держави і права, кон­ституц., цивіл., трудового та кримін. права. Заклав теор. основи класифікації законодав. бази, що були згодом викори­стані при роз­роблен­ні компʼютеризов. системи інформ.-аналіт. забезпече­н­ня законотвор. діяльності ВР України. З його ініціативи 1980 ви­дано перший систематиз. «Збірник законів Української РСР і указів Президії Верховної Ради Української РСР (1938– 1979)» у 2-х томах.