Бурячок Андрій Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бурячок Андрій  Андрійович

БУРЯЧО́К Андрій Андрійович (24. 08. 1925, с. Ощів Грубешів. пов. Люблін. воєводства, нині Польща – 14. 09. 2008, Київ) – мовознавець. Д-р філол. н. (1983), проф. (1990). Держ. премія СРСР (1983), премія ім. І. Огієнка (1996). Закін. Львів. ун-т (1951). Працював викл. Київ. пед. ін-ту (1954–58), ст. н. с. Ін-ту мовознавства АН УРСР (1958– 91); від 1991 – пров. н. с. – зав. лексич. картотеки Ін-ту укр. мови НАНУ. Один із редакторів 11-том. «Словника української мови» (К., т. 1, 1970; т. 4, 1973; т. 10, 1979), один з упорядників «Довідника з українського правопису» (3-є вид., К., 1984), співавтор і один із редакторів 2-том. «Словника синонімів української мови» (т. 1, К., 1999). Кер. робочої групи підготовки 3-го (1990) і 4-го (1993) видань «Українського правопису». Дослідж. з укр. лексикографії, наук. термінології, правопису, культури мови.

Пр.: Назви спорідненості й свояцтва в українській мові. 1961; Довідник з української орфографії та пунктуації. 1964 (співавт.); Словник українських рим. 1979 (співавт.); Формування спільного фонду соціально-політичної лексики східнослов’янських мов. 1983; Орфографічний словник української мови. 1995; 2000; Російсько-український словник для військовиків. 1995 (співавт.); Правописний словник імен і найпоширеніших прізвищ. 1996; Універсальний російсько-український словник. 2000; Транслітерований українсько-російський словник власних імен і найпоширеніших прізвищ. 2001 (усі – Київ); Орфографічний словник учня: Навч. посіб. Т., 2001.

Г. І. Панич

Стаття оновлена: 2016