БУ́ТНИК Степан Данилович (23. 12. 1873(04. 01. 1874), містечко Баришівка, нині смт Київ. обл. — 03. 07. 1952, Полтава) — живописець, графік. Брат І. Бутника, батько Бориса, дід Олександра Бутників-Сіверських. 1895 від Пере­яслав. ремісничої управи отримав до­звіл за­йматися маляр. порт­ретним ремеслом. 1890 пере­їхав до Чернігова, від 1932 жив у Полтаві. Екс­понент ви­ставок у Чернігові (1899), Києві (1904), С.-Петербурзі й Одесі (1906). У ран­ній період творчості наслідував пере­движників («Одна лишилася», 1902; «Спогади», 1905; «Невтішні вісті», 1905–06; «За працею», 1907); малював автопорт­рети (1899, 1935), порт­рети — доньки Оксани (1906, 1926), сина Бориса в чумац. одязі (1914–15), побут. композиції — «Бабуся» (1908), «М. Коцюбинський слухає лірника» (1940), краєвиди. Най­значніша частина мист. спадщини Б. — книжк. ілюстрації, зокрема до читанки «Ясні зорі» (П., 1918). Не ви­дані за­ставки та іл. до укр. нар. дум — «Сестра і брат», «Мати-удова», «Хведір Без­рідний», «Маруся Богуславка», «Олексій Попович», «Три брати Озівські», «Козак-нетяга Фесько Ганжа Андибер» (усі — 1918–19) — створені з урахува­н­ням книжк. мистецтва, специфіки друку, вони спів­звучні пісен­ній інтонації, героїч. духу. Іл. до дит. книжок «Омелькова сімеєчка» (12 мал., 1927–30), «Сорока-білобока» (10 мал., 1930-і рр.), під­готовлені до друку 100 невеликих барвистих листівок на сюжети укр. приказок, прислівʼїв, загадок (1940 — поч. 1950-х рр.) сповнені гумору, глибокого зна­н­ня життя і звичаїв українського народу, козац. побуту, за колоритом дзвінкі й яскраві, роз­раховані на дит. сприйня­т­тя. Б. — автор іл. до творів І. Франка «Лисиця і дрозд» і «Лисичка-кума» (обидві — 1929), М. Коцюбинського «Подарунок на іменини», «Він іде», «Лялечка», «Ціповʼяз», «Сміх» (усі — 1938). У 1918 у Полтаві ви­дано серію малюнків Б. «Кобзарі і лірники». Твори Б. зберігаються у Полтав. ХМ, Літ.-мемор. музеї М. Коцюбинського у Чернігові.