Бутович Яків Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бутович Яків  Іванович

БУТО́ВИЧ Яків Іванович (07(19). 10. 1881, с. Кашперо-Миколаївка Херсон. пов., нині Баштан. р-ну Микол. обл. – 17. 10. 1937, м. Щигри Курської обл., РФ) – конезаводчик, меценат, колекціонер. Навч. в Одес. г-зії, Микол. кавалерій. уч-щі (С.-Петербург, 1900–02), служив у Польщі. 1904 вийшов у запас, повернувся у Кашперо-Миколаївку, присвятивши себе кіннозавод. справі. На запрошення Б. тут гостювало багато діячів мист-ва, які створили більш як 100 скульптур. і живопис. зображень рисистих скакунів. 1909 придбав у Тульській губ. маєток Прилепи, куди перевіз свій касперів. табун. Б. друкував статті з питань генеалогії орлов. рисаків, практики їх розведення та іподром. випробувань, заснував у Москві ж. «Рысак и Скакун» (1907, протягом першого року вид. був його ред.), познайомився з Л. Толстим та його оточенням, художниками І. Рєпіним, В. Сєровим, К. і В. Маковськими, О. Бенуа, М. Самокишем, Б. Кустодієвим, майстрами укр. пейзажу К. Крижицьким, С. Васильківським та ін. На поч. 20 ст. володів унік. колекцією картин, акварелей, малюнків (понад 2 тис.) із зображеннями коней, яка стала основою музею конярства Моск. с.-г. академії. Б. – один із засн. Всерос. спілки конезаводчиків і любителів орлов. рисаків (1908); чл. Надзвичай. комісії з порятунку племін. тваринництва, голова відділу конярства та комісії з поновлення випробувань коней при Наркомземі РРФСР. Після 1917 очолював націоналіз. Прилеп. кінний з-д, де 1921 народився родоначальник лінії Ловчий, який був визнаний найкращим орлов. рисаком Росії. У червні 1933 Б. заарешт. і засудж. органами НКВС, 3 р. відбув у Соловец. таборах. Після повернення мешкав у м. Щигри. 5 серпня 1937 заарешт. вдруге й засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1989. Б. – автор мистецтвознав. праць «Коннозаводские портреты М. Е. Сверчкова» (частково опубл. – «О повести “Холстомер” и об иллюстрациях к ней» // «Прометей», 1980, № 12) та «Биографии художников-иппологов» (частково опубл. – «Каталог моей жизни» // «Наше наследие», 1997, № 41), спогадів «Записки коллекционера» (не опубл.).

Літ.: Толстая С. А. Дневники. Кн. 2. Москва, 1978.

Є. Г. Мірошниченко

Стаття оновлена: 2004